ПРОТЕСТУЄ МІЛІЦІЯ, ЯКУ ВЛАДА ОБ’ЄДНАЛА З НАРОДОМ – В БІДНОСТІ І БЕЗПРАВ’Ї

1

Їм часто доводилось ризикувати життям та здоровям, іноді гинути від бандитських куль та ножів. Життя міліціонера під час його служби не належало ні йому, ні його родині. Дітки іноді місяцями не бачили батьків та  виховувались лише матерями. Ні вдень,  ні в ночі, ні в вихідні дні  міліціонери та їхні родини не мали спокою.

Без міліціонерів не обходилось ні  при приохоронні громадського порядку, ні при  затримані злочинців, ні   при врегулювані  надзвичайних ситуацій чи гасінні «гарячих» точок.  Ось лише невеличкий перелік: Афганістан, Нагірний Карабах, Спітак, Чорнобиль  та ін.

Та тоді працівники міліції добросовісно виконували свій обовязок бо знали, що держава  також буде виконувати свої зобовязання перед ними та їхніми родинами, не залишить один-на один в біді. І обіцяні пільги  також були не останнім стимулом для  самовіддачі  та самопожертви міліціонерів.

Адже тепер, коли Батьківщина витиснула із своїх захисників все, що тільки можливо та відправила ветеранів на пенсію, виявилось, що на ту  пенсію  не те, що гідно прожити  не можна, неможливо навіть існувати, адже   майже половина пенсії   йде на оплату електроенергії та комунальних послуг.

Кілька годин  ветерани  рішуче протестували проти позбавлення їх пільг діючою владою. Висловлювали свій подив тим, як легко Верховний Суд України на догоду Кабінету міністрів прийняв рішення, що суперечить діючій на сьогодні Конституції, яка однозначно забороняє приймати закони і підзаконні акти направлені на погіршення соціального стану всіх людей і, зокрема, їх – колишніх активних захисників і оборонців Основного закону країни.

Ветерани міліції  наголошували, що від теперішнього урізання пільг постраждали не лише вони, а й ті, хто зараз служить в міліції. При зарплаті в 1600 гривнів і урізаних пільгах майже неможливо виконувати таку важку небезпечну роботу сьогоднішнім міліціонерам.

Разом з тим, наголошували ветерани, так звана політична міліція  елітні підрозділи МВС, які задіюються, зокрема, в розгоні демонстрантів, охороні судів  не постраждали. Їх зарплати і пільги дуже високі.

1

Виступаючі заявляли, що цей Ямпільський почин ветерани МВС понесуть аж до Києва. Вирішили відправляти до столиці своїх представників на акції протесту.

Але перед тим письмово звернулися до органів вищої влади України з пропозицією відмовитися від сумнівних експериментів над людьми. Запропонували зберегти їх пільги. І назвали джерела фінансування їх.

Так в Ямпільському районі діють кілька комерційних гідро і одна потужна сонячна електростанція, яким з бюджету доплачуються великі кошти по так званому «зеленому тарифу».

Чому б, пропунувалося на зборах, не врізати дещо апетити новоявлених капіталістів, що розжиріли за народні кошти, та невеличку їх частину направити на утримання пільг пільговиків, і  не лише міліціонерів району, а й деяких інших категорій людей, які  не шкодували життя та здоров’я й доклали немало зусиль для зихисту  інтересів  Вітчизни.

Як відреагує влада на такий виступ людей, які знають як поводитись  зі зброєю – покаже час, хоча на цих зборах не було жодного із її місцевих представників влади.

Цікаво й те, що навіть ті ветерани МВС, які є членами Партії Регіонів критикували дії влади на цих зборах та визнали, що відтепер міліція дійсно з народом.   І заслуга в цьому діючої влади, яка  об’єднує увесь народ  України    злиднями та жебрацьким існуванням на фоні зростаючих статків   слуг народу.

31.01.2012 р.                                   Василь Кізка, Ямпіль

Розпочата реформа медицини-це операції без анестезії?

 

У вересні в чотирьох регіонах, серед яких і Вінниччина, розпочалося впровадження реформи медичної галузі. Про це під час свого перебування в Хмільнику нагадав міністр охорони здоров’я України Олександр Аніщенко. Він сказав: «З 1 вересня ми починаємо реформування в пілотних регіонах — Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській областях та Києві. Завдання на першому етапі — створити струнку систему первинної медичної допомоги. Тому сили і кошти будемо концентрувати на цьому рівні. В другу чергу займемося розвитком екстреної медичної допомоги…» За словами урядовця, з 2015 року в Україні можливе запровадження загальнодержавного медичного страхування.

Лікарня чи будинок для престарілих?

Про те, що вітчизняну медицину саму необхідно серйозно лікувати, говорять давно й на всіх щаблях: від міністрів і нардепів до сільських бабусь. Рівень медичного обслуговування в Україні мало кого задовольняє. Словом, реформувати треба! Але як, що конкретно і за які кошти? Що реформи — процес болісний, мешканці Вінниччини відчувають дедалі суттєвіше. Та якби була впевненість, що після цього болю настане полегшення, то й терпіти було б легше. Кажучи відверто, люди здебільшого налаштовані скептично. У них є побоювання, що реформа зведеться лише до «усушки» і «утряски» наявних медичних закладів та кількості медиків. Скепсис посилюється ще й від того, що на реформу медицини держава не виділила жодної копійки — все повинні «витягнути» на собі місцеві бюджети.

А що ж, врешті, криється за самим поняттям — реформа? Якщо коротко сформулювати її ціль, то це звучатиме так: розмежувати види надання медичних послуг за рівнем їх складності. Найближче до населення при цьому залишається первинна медицина — амбулаторно-поліклінічна, далі вже йдуть етапи спеціалізації. Власне, наші реформи — це не окреме українське ноу-хау. Значення первинної медико-санітарної допомоги було окреслене ще в 1978 році в Алма-Атинській декларації Всесвітньої організації охорони здоров’я. За час, що минув, — а це понад тридцять літ, — більшість країн Європи пішла саме таким шляхом. У нас же — все по-старому. Районні лікарні й понині фінансуються за кількістю ліжко-місць. Але така форма фінансування давно застаріла: світ фінансує медичну послугу, ми — наявне ліжко-місце, порожнє чи зайняте — без різниці. До того ж треба дивитися правді у вічі, наші сільські дільничні лікарні давно набули властивостей не медичного, а швидше соціального закладу, бо чимало їх пацієнтів потребують, насамперед, соціального обслуговування. Це самотні старі люди, яких нікому доглянути. Вони й обживають оті самі ліжко-місця, особливо холодної пори. Лікарня ж має іншу функцію — лікувати!

На захист своєї рятувальниці

Однак у ході реформи є величезний ризик сільської лікарні позбутися. Вважається, і таки небезпідставно, що за рівнем комплектації усім медичним обладнанням, медтехнікою, спеціалістами реальніше підтягнути до сучасного рівня одну-дві базові лікарні в районі, аніж розпорошувати оте все затратне начиння на кілька невеличких і віддалених. Оце, мабуть, і є однією з найболючіших і соціально вразливих проблем. Особливо у віддалених селах. Місцеві громади із втратою своєї, нехай старенької, лікарні-рятувальниці змиритися не хочуть і в аргументи реформаторів, що хворого з села «швидка допомога» довезе в нормативно визначений час — за двадцять хвилин — до краще оснащеного лікувального центру, не вірять.

Хто не знає наших доріг? Хто не знає наших транспортних проблем? Кому з селян не знайомий «бартер» — «швидка» в обмін на власний бензин для неї? Тому закриття чи перепрофілювання кожного сільського медзакладу люди сприймають як особисту біду.

Ось і остання сесія Піщанської райради (Піщанський — один із найвіддаленіших районів Вінниччини) пройшла дуже бурхливо. Причина збурення — саме початок реформування в медицині. До трибуни вийшли селяни з Студеної, які намагалися привернути увагу депутатів до долі своєї лікарні.

Справа в тому, що раніше мешканців села обслуговувала сільська дільнична лікарня. Але 18 січня цього року Піщанська райрада схвалила рішення про створення нової структури — районного центру первинної медико-санітарної допомоги «з прийняттям у комунальну власність району приміщень та майна, що є комунальною власністю кожної територіальної громади». Відтак лікарню в Студеній перестали фінансувати, а в квітні фактично закрили. Залишили одного лікаря сімейної медицини та кілька чоловік середнього і нижчого медперсоналу йому на підмогу. У серйозних випадках хворим пропонують їхати до райцентру, в Піщанку.

Та чи доїдеш, коли трапилося лихо? Ось як, скажімо, це сталося в родині жительки села Галини Мазурик. Її чоловік кропив жуків на городі, на ранок після цього йому стало зовсім зле, піднялась температура до 40. Зателефонували сімейному лікарю, а він у відповідь: «Швидка» буде тільки з 5-ї вечора, у мене ж транспорту немає». Доки приїхав племінник «бусиком» з іншого села, чоловік вже зне­притомнів. Чотири доби його рятували в Піщанці, був на межі між життям і смертю…

— Якби у Студеній працювала лікарня, допомогу було б надано швидше. Навіщо нам ця реформа? — обурюються селяни.

Подібних історій на Вінниччині можна почути чимало. Люди в окремих селах готові до «революційних» дій, аби відстояти свої лікарні і ФАПи.

Та є й інші аргументи. Ось хоча б стосовно тієї ж лікарні в Студеній. Як зауважив голова Піщанської райради Іван Плахотний, зміни незворотні — їх диктує час. І якщо об’єктивно підійти до ситуації, то для чого тримати у Студеній дільничну лікарню, якщо замість п’яти тисяч населення там сьогодні проживає удвічі менше, а до райцентру від Студеної — усього 8 кілометрів? Невже ми такі багаті, щоб смітити грошима, утримуючи лікарні і в цьому селі, і в райцентрі?

Зміни — очима медиків

Самі медики по-різному оцінюють реформу і її очікувані результати. Скажімо, в Могилеві-Подільському вже створено центр первинної медико-санітарної допомоги. У районі, крім нього, діє ще й міська лікарня.

— Ми об’єднали в єдину структуру (тобто центр) досить масштабну у нашому районі мережу медичних закладів на селі, — розповідає головний лікар центру первинної медико-санітарної допомоги Володимир Кузовлєв. — Отже, нині маємо 6 дільничних лікарень, три амбулаторії, 42 ФАПи і одну дільницю. Зараз визначаємось, які лікарні і де потребують реорганізації. Адже відомо, що ліжко-місця в більшості стаціонарів порожні або ж служать притулком для самотніх людей. Хоча бюджетні кошти справно виділяються з розрахунку на кількість ліжко-місць. Гроші треба ощадно тратити. Тому я згоден з ідеєю реформаторів: в таких випадках доцільніше відмовитися від незаповнених дільничних лікарень, що лише відтягують бюджетні кошти, або ж перепрофілювати їх.

Головний лікар Вороновицької районної лікарні Вінницького району Людмила Гунько визнає: через реформування доведеться «оптимізуватися»: скоротити 15 ліжко-місць із наявних 75. А відтак доведеться скорочувати і медперсонал. Голова Вороновицької селищної ради Віктор Стецький вважає, що цього робити не можна: «Не потрібно «ущільнювати» цю лікарню, бо єдине, чого вона потребує нині, — це двох додаткових автомобілів «швидкої допомоги», аби в екстрених випадках можна було доставити сюди хворих із віддалених сіл. Але не виключено і те, що в результаті реформування покращиться фінансування лікарні. Звісно, це пішло б на користь».

Керівник Оратівського центру первинної медико-санітарної допомоги Ігор Якимович стверджує, що матеріально-технічна база первинного рівня на початку створення центру була надзвичайно слабкою. Скажімо, не мали жодної одиниці транспорту. Із шести амбулаторій загальної практики сімейної медицини лише дві мали мінімум необхідного, а із 35 фельдшерських пунктів — шість. Зараз ситуація змінилася на краще. Вже є один автомобіль, а до кінця року їх буде ще три. Майже 150 тисяч гривень витрачено з районного бюджету на придбання персональних електрокардіографів, завдяки чому кожен сімейний лікар тепер має змогу зробити кардіограму хворому вдома. Відтак кількість зафіксованих хвороб у розрахунку на одну тисячу населення… зросла на третину. Це підтверджує, що раніше багато хворих залишалося поза увагою медиків, люди лікувалися самотужки, народними методами.

Після піврічних курсів — універсал?!

Серйозній критиці медики піддають ідею перекваліфікувати дільничних лікарів на сімейних. Будьмо відвертими: 6-7 місяців курсів професійної перепідготовки не можуть перетворити дільничного лікаря на спеціаліста широкого профілю! Причому, про це говорять і самі лікарі, як-от Галина Черешнюк, радник вінницького міського голови, старший викладач кафедри соціальної медицини, економіки й організації охорони здоров’я Вінницького медуніверситету, заслужений лікар України:

— Я підтримую ідею сімейної медицини, до якої нам пропонують перейти у ході реформування. Але змінити вивіску, пройшовши піврічні курси, 40-50-річному терапевту чи педіатру — не означає стати кваліфікованим сімейним лікарем. Є й ще один нюанс: сімейна медицина ефективна там, де добре розвинена економіка, адже вона потребує великих грошових затрат, так стверджує ВООЗ. І готувати сімейних лікарів потрібно, починаючи з інтернатури.

Власне, про дефіцит сімейних лікарів як спеціалістів-універсалів говорять всі медики. Більше того — саме ця обставина може стати першим каменем, об який спіткнеться реформа.

Як повідомила начальник управління охорони здоров’я та курортів Вінницької ОДА Лідія Діденко, лікарів сімейної медицини підготовлено понад 600, але для первинної ланки цього мало. За словами міністра Олександра Аніщенка, дефіцит сімейних лікарів — проблема загальнодержавна. Замість потрібних 33 тисяч нині їх працює лише 8 тисяч.

І це не дивно! Пригадуєте, як новостворені медичні університети масово реагували на попит ринку і відкривали нові факультети — стоматологічний, фармацевтичний? Проте чомусь ці ж університети не поспішають провести експеримент і оголосити набір на контрактну (або й бюджетну) форму навчання на відділення «сімейна медицина». Врешті, це і є промовистим тестом щодо перспектив інституту сімейного лікаря в нашій країні: ця спеціальність не стала популярною!

Між тим, на Заході, куди ми так прагнемо, сімейний лікар зосереджує у своїх руках до 90 відсотків усієї необхідної медичної допомоги. Там переважна більшість сімейних лікарів не перебуває на бюджетному утриманні, їх підготовка ведеться за приватні кошти. Це означає одне: на цей фах є попит. То, може, з цього й нам треба було починати, а не ставити воза попереду коня?

Доки ламаються списи (а часом — і долі) навколо проблем реформування медицини на Вінниччині, маємо й перші приємні новини. На початку року начальник управління охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації Лідія Діденко заявляла, що в області не вистачає 59 бригад «швидкої допомоги» (діє 109), а відповідно — й автомобілів, які будуть їх обслуговувати. І ось це питання практично вирішено. На День Незалежності районні медичні заклади області отримали 51 автомобіль «швидкої допомоги». Спасибі реформі?

За матеріалами Олени ГОРБУНЬ,

кор. «Сільських вістей»

Нові ставки судового збору — удар по бідних та ЗМІ

Закон України  «Про судовий збір» N 7530 був прийнятий Верховною Радою 08.07.2011 р. та  набрав чинності з 01.11.2011 р.  Цим законом встановлюються ставки судового збору з 1 листопада 2011 р. з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої статтею 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011р.» До цього часу їхній розмір визначався згідно з Декретом Кабінету Міністрів про держмито (від 21.01.1993 № 7-93).

За новими правилами ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складе 1% ціни позову, але не менше 0,2 і не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. За подачу позову немайнового характеру — 0,1% розміру «мінімалки», про розірвання шлюбу — 0,1%, про розділ майна під час розірвання шлюбу — 1% ціни позову, але не менше 0,2 і не більше 3 розмірів «мінімалки» .

Подання позовної заяви про захист честі та гідності, ділової репутації — 0,2% розміру «мінімалки».

Декрет про держмито, з урахуванням внесених у 2003 році поправок, передбачав збільшення розмірів ставок держмита з позовних заяв про відшкодування моральної шкоди в залежності від ціни позову: якщо вона була понад 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то оплата становила 10%, а з ціною до 100 неоподатковуваних мінімумів — 1%.

Тепер подача таких позовів обійдеться всього в 1% ціни позову (але не менше 0,2 і не більше 3 мінімальних зарплат), тобто, заплативши, наприклад, 2965 грн. (мінімальна зарплата з 1 вересня ц.р. складе 985 грн.)  хтось можете зажадати відшкодування мільйонної суми від газети яка, на його думку, розмістила образливу  щодо нього публікацію та  з допомогою корумпованого судді розорити її.  Фактично,  відтепер закону, що захищав друковані засоби масової інформації  в Україні немає.  Як доказ, наведу наступний аргумент.

Колишня система забезпечувала сплату позивачем мита у розмірі 100 тис. грн. під час подання позову до журналіста або ЗМІ з вимогою відшкодувати мільйон гривень. Зміни 2003 зупинили хвилю позовів про відшкодування моральної шкоди, які часто приводили до закриття газет та інших ЗМІ. Тепер ситуація  знову повернулась  в стан до 2003 року. Який же чинуша відмовиться від можливості на шару покарати видання, яке «зіпсувало» його репутацію?

Крім «моральних статей», в законі також прописані технічні питання, які безпосередньо мають відношення до наших гаманцях. Зокрема, передбачено судовий збір за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання, а також за роздрукування технічного запису (кожен по 5 грн.).

Вводиться також плата за клопотання про забезпечення доказів та позову, а також за залучення документів до апеляційної та касаційної скарг у цивільному та адміністративному процесах.

Ще один цікавий момент — у випадку, якщо розмір позовних вимог збільшено або висунуті нові вимоги, доплату судового збору необхідно зробити до звернення в суд з відповідною заявою.

Таким чином закон висуває «часові» вимоги щодо сплати судового збору. «Тобто, позивач або третя особа з самостійними вимогами на предмет спору може оплатити судовий збір за заяву, яка в суді відсутня (якщо таку заяву не буде подано відразу після подання документа про сплату судового збору).

У той же час, ЦПК України не виставляє імперативних вимог щодо часу сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог. Більше того, ЦПК передбачає можливість господарського суду стягнути зазначену суму судового збору (у тому числі і під час прийняття рішення)». Тут ми бачемо неузгодженість норм різних законів, що регулюють одне й теж саме питання.

Тим часом закон визначає, що у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за постановою суду, чого не було раніше, що є певним позитивом.

Іншими словами, збираючись подати позов до суду, загляньте в гаманець. Якщо там не густо, то не поспішайте відстоювати права бо це відтепер  буде марною справою.

Програму Президента В.Януковича  «Покращення життя вже сьогодні»   починаємо відчувати своєю шкірою та полегшенням карманів!?

 

07.11.2011 р.

Підготував                                                              Михайло Саволюк

 


Використані матеріали:

Закон «Про судовий збір | вiд 08.07.2011 № 3674-VI»

Закон України «Про державний бюджет України на 2011р.» (ст.22)

З 01 листопада 2011 року Держава підвищила ставки судового

1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України “Про ..

 

 

ВІДТЕПЕР МАЙБУТНЮ ПЕНСІЮ МОЖНА ПІДРАХУВАТИ ВДОМА

ПЕНСІЙНИЙ КАЛЬКУЛЯТОР

Закон  України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»

«Діти війни» вимагають захисту своїх прав

У 2009 р. розмір цієї виплати «заморозили» урядовою постановою та залишили на рівні 2008 р. — 49,80 грн, незважаючи на те, що мінімальна пенсія на той час зросла. Таку ж щомісячну доплату одержують «діти війни» і цього року.

Відстоюючи свої права, понад 1,5 млн «дітей війни» в Україні звернулися з позовами до судів. 50 тис. осіб уже відсудили у держави й отримують  належні їм гроші.  У дітей війни м. Могилева-Подільського та інших міст і районів Вінницької області такі ж самі проблеми — своїх грошей вони не бачать як і своїх вух.

Для того, щоб і могилівчанам нарешті примусити державу виконувати Закон та свої ж зобов’язання перед дітьми війни іншого шляху немає, як звернутись за захистом своїх законних прав до суду.

Але як правильно це зробити, щоб суддя не відмовив в задоволені позову?  Необхідно скористатись вже існуючою в Україні    такою практикою, а вона складається з наступних кроків:

Крок 1.   Подати заяву до районного управління ПФУ.

Скласти заяву до управління ПФУ у м. Могилеві-Подільському, Вінницької області. З оформленої заяви необхідно зробити дві копії, які залишити в себе, а саму заяву відправити рекомендованим листом чи віднести особисто до управління ПФУ за пдресою пл. соборна,12 (у цьому випадку, на одній із копій в канцелярії мають поставити дату та вхідний номер).

Зразок заяви до Управління пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському

Крок 2.   Отримати відповідь міського управління ПФУ.

Через два тижні прийти особисто в пенсійне управління та забрати відповідь на Вашу заяву. Іноді управління ПФУ направляє відповідь на звернення поштовим листом. З отриманого листа-відповіді з відмовою добровільно виплачувати визначену законом суму у повному обсязі, (не лише 48.90 грн.) зробити дві копії.

Крок 3.   Оформлення адміністративного позову до управління ПФУ.

Для оформлення адміністративного позову до суду про зобов’язання УПФУ виплати 30% надбавку до пенсії та виплачувати її у поновному розмірі в подальшому невідкладно після отримання відповіді (крок 2) прийти і принести із собою наступні копії документів:

1. Копію квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 3,40 грн. (ОДЕРЖУВАЧ: місцевий бюджет м. Могилева-Подільського, код платежу: 22090100 , ЄДРПОУ- 34701151
Банк одержувач: ГУДКУ у Вінницькій області, МФО802015 , рахунок-31415537700009)

2.   2 (дві) копії заяви в пенсійне управління (крок 1);

3.   2 (дві) копії листа — відповіді з відмовою пенсійного управління (крок 2);

4.   2 (дві) копії сторінок паспорта (1,2,11);

5.   2 (дві) копії ідентифікаційного коду;

6.   2 (дві) копії пенсійного посвідчення з відміткою «дитина війни»;

7.   2 (дві) копії довідки МСЕК з інформацією про інвалідність 1 або 2 груп.

Крок 4.   Подання адміністративного позову до суду.

Оформлену позовну заяву із квитанцією про сплату судового збору необхідно подати до суду особисто через канцелярію, де повинні проставити відмітку про прийняття позову, або ж відправити на адресу суду рекомендованим листом. Простіше скористатись послугами пошти.


(Зразок адміністративного позову)

(Заява про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними)

Крок 5.   Отримання ухвали (повістки) суду про відкриття провадження у справі та запрошення у визначений час для участі у слуханні справи.

Після отримання ухвали (повістки) суду необхідно оформити заяву про розгляд справи без вашої участі в порядку письмового провадження.

(Зразок заяви про розгляд справи без участі позивача)

Заяву разом з поясненнями необхідно своєчасно відправити на адресу суду поштою чи віднести особисто. При бажанні й можливості особисто бути присутнім при слуханні справи необхідно на цьому наполягати, оскільки в суді вас як позивача будуть переконувати у написанні вище згаданої заяви.

Крок 6.   Отримання рішення (постанови) суду.

Без сумніву та в разі своєчасного виконання цих рекомендацій суд винесе постанову на користь дитини війни, яке повинен не пізніше наступного після його прийняття направити на вашу адресу рекомендованим листом. У випадку, якщо протягом 5 днів судове рішення не буде доставлено поштою, рекомендуємо прийти до суду особисто й вимагати видати відповідне рішення (постанову) для ознайомлення.

(Зразок заяви про видачу винавчого листа та рішення суду апеляційної інстанції)

Як правило, постанова суду оскаржується управлінням ПФУ до суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим, його до рішення апеляційного суду виконати не можливо.

Крок 7.   Апеляційний суд.

Отримавши рішення (постанову) районного суду та з’ясувавши, чи воно оскаржене відповідачем, рекомендуємо прийти до нас, щоб разом обговорити та здійснити певні дії в подальшому, оскільки необхідно добиватись пришвидшення розгляду скарги УПФУ судом апеляційної інстанції. Лише після прийняття апеляційним судом рішення та з його урахуванням можна виконати рішення районного суду.

Крок 8.   Виконання судового рішення.

Варто знати, що існує процедура виконання судового рішення, що включає отримання виконавчого листа та пред’явлення його до виконання органами державної виконавчої служби. Лише у такому випадку є гарантія своєчасного виконання управління ПФУ судового рішення та виплати належних вам грошей, оскільки в разі перешкоджання виконанню чи не виконання рішення суду посадовим особам загрожує кримінальна відповідальність.

(Зразок заяви про відкриття винавчого провадження)


P.S.

Для тих громадян, хто не має змоги  самотужки пройти всі судові митарства та виконати  вище згадані кроки для отримання грошей в м. Могилеві-Подільському створено Центр правової допомоги. Консультації можна отримати за тел. 097-538-49-90 в координатора Центру правової  допомоги дітям війни  Ольги Саєнко.


Державні соціальні гарантії дітям війни

Згідно ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни надаються такі пільги:

  1. право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;
  2. використання чергової відпустки в зручний для них час;
  3. одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
  4. виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
  5. першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;
  6. безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання;
  7. право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання;
  8. діти війни, які є інвалідами, мають право на стаціонарну медичну допомогу в госпіталях ветеранів війни та у військово-медичних закладах охорони здоров’я (госпіталях). Госпіталізація проводиться при відповідних показаннях та наявності вільних місць.

Отримання статусу

Для отримання статусу «Дитина війни» необхідно звернутись у районний відділ соціального захисту за місцем реєстрації, пред’явити паспорт та надати пенсійне посвідчення для встановлення відмітки (штампу), який засвідчує встановлення статусу.
У разі, наявності ламінованого пенсійного посвідчення або виготовлення дублікату загубленого пенсійного посвідчення, надається виписка відповідної тимчасової довідки.

ДИВИСЬ ТАКОЖ:

Могилів-Подільський міськрайсуд (банківські реквізити)

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

—  РІШЕННЯ СУДУ ПО «ДІТЯХ ВІЙНИ»

Закон «Про соціальний захист дітей війни»

Підготував

Член Громадської Ради

при Вінницькій обласній Раді                                            М.О. САВОЛЮК