ВОРОГ НАМАГАЄТЬСЯ ОДУРМАНИТИ НАШ ТИЛ

Позаминулоїї неділі я був в заповненому жінками Дзигівському Будинку культури. Спершу їх  головними вимогами було не дозволити Ямпільському міжрайвійськкомату проводити мобілізацію в їхньому селі. Вирішували створити самооборону в Дзигівці і ні в якому разі не посилати своїх воювати в АТО. От, мовляв, якщо ворог прийде в їх село, то вони йому покажуть…

Складалося враження, що в країну повертається махновщина зразка 1919-20 року. Цікаво, що районне начальство, як по команді, повністю проігнорувало цей багатозначний виступ селян. Тоді вони самі поїхали  в понеділок в район і добре дали перцю  Ямпільському  райвійськкоматові. На щастя здоровий глузд переміг і справа завершилася полюбовно. Більше того, селяни, розібравшись хто є хто повели справжній наступ на велику корупцію про який розкажу в подальших публікаціях.

А з  неділі на понеділок, група вже Могилівських жінок в категоричній формі вимагала мого приїзду на заблокований ними міжнародний пункт пропуску. Привід для акції такий, що словами не передати — в неділю їм стало відомо про загибель на україно-російському кордоні, в районі пункту пропуску Довжанський, чотирьох бійців Могилів-Подільського прикордонного загону. Кадри про те, яке там було пекло вже облетіли весь світ.  Жаль що військові зведення стали надто сухими і повідомили лиш арифметику – четверо загиблих і не сказали, що ті четверо – прикордонники Могилів-Подільського прикордонного загону.

Яку найпершу вимогу, приблизно о третій годині ночі від них почув? Хай відпустять Могилівських прикордонників з бойових позицій на фронті додому. Досить, навоювалися вже кілька місяців, голодні, без води, обірвані, знеможені під постійним обстрілом з російського і сепаратиського боків. Про те, що, приміром, Дзигівські матері своїх синів на заміну їхнім там вирішили не пускати, вони не знали. Отже, якби всі матері бійців в країні так діяли, то в один момент ділянка фронту просто була б відкрита на велику втіху ворогу. Жменька добровольчих батальйонів Україну не змогла б захистити, як ті 300 студентів під Крутами.

Мера міста Петра Бровка жінки, за їх словами,   прогнали від себе ще звечора, командира загону теж до ранку ніхто не бачив, з тих пір, як вони блокували штаб  загону, а потім, несподівано, по чиїсь команді, переправилися сюди.    Вони надіялися що я їх у блокуванні транспортної артерії країни підтримаю, а коли дізналися, що ні – вилили на мене всю лють і ненависть, як на свого ворога. Цікаво, що заводили жінок кілька молодиків, цілком боєздатного віку…

На місці події  оперативно появилася Кишинівська, але насправді пропридністровська, а значить — проросійська преса і її вбиті горем жінки, не розібравшись хто їх друг, а хто ворог приймали  люб’язно, як «вежлівих чєловєчков» колишній наш обдурений подібним чином Крим… «Вежлівий» журналіст із-за рубежа якби ж то був лише журналістом… Насправді, фінансуючи Придністров»я, ворожі нам сили в правобережній Молдові, Кремль своїх шпигунів і диверсантів різного калібру просто маскує під видом журналістів.

Не менш цікаво, що напередодні проросійські сили намагалися блокувати цей самий міжнародний пункт пропуску, але з молдовського боку, з Отачь. Не важко тепер здогадатися який  хід стратегічної мислі путінських кротів тут. Захоплення Отач і Могилева в ході наступу з  Бельц, Придністров»я –  не така вже далека від можливої реальності гіпотеза. Про яку і не здогадуються жінки, яких ворог використовує, як кажуть всліпу.

Помічник народного депутата Ляшка В. Лавренчук намагався передати їм слова члена парламенту про те, що пан Олег не підтримує таку акцію – закричали, підтримані молодчиками, ніби вже і Ляшко їм ворог.
Колишній мер Могилева-Подільського М.Саволюк із своїм сином Віталієм – бійці розвідвзводу Нацгвардії, які зараз перебувають кілька днів на перепочинку дома, в Могилеві, намагалися ввести акцію хоч якось в цивілізоване, законне русло. Та куди там!  Із-за спин жінок вихоплювалися кілька чоловіків і намагалися вчинити бійку.

Вранці, під одинадцяту годину, приїхав і   командир загону. Йому було важко.  Багато разів ставили запитання чому найбільше втрат зі всіх прикордонних загонів, які представлені в зоні АТО, несе Могилів-Подільський?  Відповідав, що він не Бог і не може визначити куди впасти ракеті чи снаряду. Хай так, але за які гріхи ці ракети і снаряди ворога Бог направляє найбільше саме на прикордонників-Могилівчан? За менше ніж за два тижні вже п»ятеро їх загинуло!.. Це смертельний рекорд в країні серед прикордонних загонів. Хіба можна таке пояснити випадковістю?

А може  справа зовсім в іншому, в злитті інформації, в надзвичайно поганій підготовці матеріальної частини воїнів і їх бойовій готовності, у злочинній відсутності ротації на найпекельніших ділянках, в хабарництві і не патріотизмі тих, від кого залежить життя людей?

Кільканадцять днів тому, після багатьох скарг прикордонників, яких відправляли на фронт,  я приїздив в загін і намагався поговорити з командиром, щоб запобігти відправці в зону АТО бійців на вкрай застарілій техніці, без належних шоломів, взуття тощо. Мене не допустили до нього…

Або ще такий факт. 23 липня  запропонував більше пів тонни високоякісних продуктів, для прикордонників, яких відправляють на україно-російський кордон. Взяли, завантажили і 250 кілограмів хорошої картоплі, і 63 банки рибних сертифікованих консервів, і 15  банок яловичини, і 11 — м»ясного паштету – продукція з магазину «Копійка», «Смак», «Наша ряба»…  Всього 27 найменувань товарів. Домовилися, що на другий день дадуть документ про прийняття продукції.  Не дали і на час блокади пункту пропуску – на 28 липня.  Між тим, крім інших обвинувачень жінки викрикували, що начальство відбирає для власних потреб найкращу продукцію, яку привозить населення, а прикордонники голодують на фронті.

Я не знаю чи риє в штабі Могилів-Подільського прикордонного загону якийсь хитромудрий «кріт». Але часто думаю про це…

У ту саму ніч, коли вбиті горем, налякані жінки блокували пункт пропуску – над містом злітав св»ятковий феєрверк і неслася радісна музика зі сторони «Петропалацу». Гаразд, і по інших забігайлівках було тоді щось подібне наче вже завтра кінець світу… Але може там ще не знали про горе, а мер Могилева  знав, то чого хоча б в цей час не зупинив той болючий салют, який краяв серця багатьох жінок, що блокували і не блокували блокпост, а просто оплакували жерт дома?!..

Він говорить зовні дуже правильні слова і навіть зітхає правдоподібно  гірко. Але як тоді пояснити, що міська Рада приймає рішення про передачу землі в приватні руки біля самого пам»ятника Національному героєві Італії Миколі Буянову – уродженцеві Могилева-Подільського?..  Як пояснити рішення суду першої інстанції, яким протест прокурора на це був відхилений? Як пояснити чому той пам»ятник Герою в такому жалюгідному плачевному стані? Як пояснити майже знищений інший пам»ятник – героїчний 112 дот МЯУРу в Могилеві? Чи може така місцева влада осягнути, що слід не віддавати ту землю в приватні руки, а проектувати там меморіал героїв вже і цієї війни? Адже Могилів, його герої сучасні, показують в теперішніх битвах такий героїзм, який уславляє всю країну, весь народ. Його жертви в найзапекліших боях цьому підтвердження.

Вороги ж святий гнів жінок направляють не проти тих хто розкрадає в їхньому місті все, що можна вкрасти, хто відправляє їх дітей без належного оснащення в російську м»ясорубку і не несе за загибель воїнів ніякої відповідальності, а по суті  проти самих себе.

Дорогі сестри, безперечно ми ще не очистилися і в тилу від скверни Януковича і Путіна. Ця зараз  є. Але наступаємо ми, а не вони на фронті. І підтримує світ нас, а не їх,  перемога буде за нами, а не за ними! Тримайтеся, рідні, хай нам допомагає Бог! Не даймо себе залякати і одурити. Ворог має заплатити сповна за  велике горе, яке він нам приніс. Має відповісти перед Богом і міжнародним трибуналом.

Василь Кізка, Могилів-Подільський

ВОРОГ НАМАГАЄТЬСЯ ОДУРМАНИТИ НАШ ТИЛ: 2 комментария

  1. Кізка ви ж цих»дорогих сестер»провокаторами називали.

Комментарии запрещены.