Запрошуємо до Національної гвардії України

Вербувальні служби працюють з 7.00 до 22.00 щодня. Вони надають інформацію щодо прийому на військову службу, порядку укладення контракту, порядку присвоєння військових звань, порядку проходження служби, навчання, забезпечення, пакету соціального і правового захисту військовослужбовців.

Контактні телефони вербувальних служб, які займаються набором в Національну гвардію України:

По місту Києву:

(044) 249 28 46

(044) 249 27 87 управління кадрів

Управління Північного територіального командування:

Місто Київ — комутатор (044) 286-27-47, мобільний 093-431-23-77

Вінницька область — мобільний – 093-304-43-72

Київська, Черкаська, Чернігівська області — мобільний 093-431-23-77

Житомирська область — мобільний 097-236-61-63

Управління Південного територіального командування:

Місто Одеса — комутатор (048), 766-33-55 – мобільний 096-498-64-48

Одеська, Миколаївська області —мобільний 063-530-82-79

Запорізька область — мобільний 093-551-61-51

Херсонська область — мобільний 095-612-34-07

Управління Західного територіального командування:

Місто Львів — комутатор (032) 264-53-47, мобільний 098-257-70-39

Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська Закарпатська, Чернівецька области — мобільний 063-826-00-70

Волинська область — мобільний – 050-673-05-70

Хмельницька область — мобільний – 097-881-87-05

Управління Центрального територіального командування

Місто Дніпропетровськ — комутатор (056) 726-44-36, мобільний 067-633-72-80

Дніпропетровська область — мобільний 097-364-82-41, 093-359-73-62

Кіровоградська область — мобільний 063-662-13-51

Полтавська область — мобільний 066-142-07-79

Управління Східного Територіального командування

Місто Донецьк — комутатор (062) 223-29-11, мобільний 050-960-62-62

Донецька, Луганська області — мобільний 050-721-31-16

Харківська область — мобільний 066-327-14-07

Сумська область — мобільний – 066-780-64-37

 

В ЭТИ МИНУТЫ МОЖЕТ НАЧАТЬСЯ ВТОРЖЕНИЕ

Это был не штурм. Если бы они хотели штурмовать и взять ВР — вчера вечером у них было достаточно сил для этого. Это был пикет, но очень эмоциональный. Разбили на дверях всего пару небольших стёклышек. Это сделали, скорее всего, российские провокаторы и шпионы, готовившие картинку для российских войск, стоящих на границе, на изготовке для броска на Киев , в самый подходящий для этого момент.

Понятное дело, Россия сейчас на этот пикет, который они называют штурмом в своих СМИ, который продолжится сегодня, возлагает едва ли не главные надежды в этой авантюрной преступной военной кампании по захвату Украины 2014 г..

Это второй после расстрела Майдана случай, когда власть в стране может быть очень слабой и в это время моторизированные и авиадесантные части «братского» смертельного врага бросятся на мать городов русских, как крестоносцы на захват святого Грааля.

Понятно, что в эту толпу «Правого сектора» они вбросили сейчас все свои лучшие силы тайных бойцов. Задача которых прежде всего втянуть толпу в ВР, захватить её и разогнать любым способом.

Путин пытается по максимуму использовать эту организацию. Уже готов к выступлению сегодня Янукович в Ростове. Как не странно те же российские телеканалы, которые ещё недавно поддерживали Януковича, сейчас провоцируют и вместе с тем поддерживают «Правый сектор», льют крокодильи слёзы.

Но в «Правом секторе» ещё далеко не все предатели. Там большинство людей понимают ситуацию и не дадут сбыться использованию их организации Путиным для молниеносного захвата Киева.

Кроме того, Путин ясно понимает, что если в «Правом секторе» даже начнут стрелять друг в друга, у них останется ещё боеприпасов и для его группы вторжения в Киев. Воевать в городе «Правый сектор» уже научился. И даже если часть его бойцов встретит российских «братьев» теми же коктейлями Молотова, огнём своего оружие со дворов — захватчики непременно ув»язнут на подступах к Киеву или в Киеве на три-четыре дня. Которых будет достаточно для организации военной помощи Запада.

А поскольку все элитные российские подразделения будут втянуты в Украину — Россия в этот момент останется полностью беззащитной. Разгром её главной группировки в Украине, в таком случае, вполне реальный.

Далее могут включиться в борьбу все те российские соседи и недруги, которые её ненавидят, но также выжидают удобного нападения на неё.

Киев сейчас переполнен оружием. Уже несколько дней подряд люди выметают все оружейные магазины, законно покупая нарезное и другое эффективное оружие. За ним стоят очереди и в оружейных магазинах вокруг столицы Украины. Кто покупает это оружие сейчас? Те кому это позволено, которые имеют разрешение согласно законодательства. Это, напомню, госслужащие, милиционеры, журналисты, в том числе и внештатные, офицеры и другие категории населения.

Конечно, среди них найдутся и те, которые будут стрелять в защитников Украины. Но, как показывают соцопросы, их будет меньшинство.

Кроме того на войну в грохочущем городе «братья»- захватчики не расчитаны. Если они увидят, что встречают их не так как было в Крыму — дело получит совсем другой оборот, а встретить уже есть чем.

Армия украинская также не вся будет воевать за Украину, но даже часть её способна нанести врагу серьёзный урон. Главное продержаться неделю. И есть все основания полагать, что это вполне возможно.

А далее Россия сама будет просить пощады в мира, объединившегося против неё, не просто в Украины.

Если Путина устраивает такой сценарий — пусть пробует атаковать…

28.03.2014 р.

ВАСИЛИЙ КИЗКА

 

Інші матеріали по темі:

«Правий сектор замалим не зіштовхнувся у протистоянні з самообороною майдану на дачі у Медведчука» — wikileaks.in.ua/video/490-pravij-sektor-zamalim-ne-zishtovkhnuvsya-u-protistoyanni-z-samooboronoyu-majdanu-na-dachi-u-medvedchuka

ЛЮМІНЩИКИ НА КОРДОНІ

Однак, замість розуміння отримали люмінне небажання командира Могилів-Подільського прикордонного загону допомогти нам в цьому. Він заборонив не те, що хоча б щось там знімати, а навіть зустрітися з нами своєму підлеглому — начальнику відділу «Велика Кісниця» в його кабінеті!.. Складалося враження, що командування прикордонного загону робить все від нього залежне, щоб українські журналісти — патріоти просто зненавиділи українську державну прикордонну службу на велику радість російським загарбникам, провокаторам, диверсантам. Пресслужба прикордонних військ і в Могилеві-Подільському, і в Одесі, куди ми телефонували і просили допомоги, виявилася такою ж люмінною, як і командування загону. Після кількох годин умовлянь, переконань, прохань, сварок ми відступили з кордону ображені і принижені. Щоб хоч трішки заспокоїтися — вирішили полюбуватися з гори панорамою Великої Кісниці, ставши спинами до не дружнього нам державного кордону. Полюбуйтеся і ви з нами нею.
https://www.youtube.com/watch?v=T0W6eq5OYn4&list=..

ПРО ПОДРОБИЦІ ЗАХОПЛЕННЯ ДАЧІ МЕДВЕДЧУКІВ

Він по телефону описав неймовірні красоти того місця в горох, на березі гірської річки.

За його словами ця дача споруджувалася силами лісників та іншого державного місцевого люду спершу нібито для потреб спортклубу «Динамо», однак згодом опинилася в руках інвесткомпанії «Спорт-тур», яку пов»язують з родиною Медведчуків.

На дачі виявлено дуже багато надзвичайно дорогих речей з дарчими написами Медвидчукам, портрет  кума Путіна із бурштину розміром 2,5Х2,0 метри.

Дачка займає площу 220 гектарів. Не її території розміщені вольєри рідкісних диких тварин, ферми, будиночки  мисливців, гостей, ставочки вертолітний майданчик, до якого веде вимощена дорога із дорогого каменю із підсвіткою.

Ну й звісно дача укомплектована сучасними ліфтами, найновішими системами відеоспостереження та охорони.

Крім всього іншого багатства на сотні мільйонів долларів на дачі виявлено і картини дуже схожі на ті, що були викрадені з музеїв України. До речі, пограбовані у свій час картинні галереї в Умані та Ямполя і досі розшукують деякі свої полотна видатних художників. 
Як стало відомо дача була взята під охорону за два дні до цього «Правим сектором», бійці якого стоять там зі зброєю в тому числі і автоматичною. Вони не допустили розграбування її, все майно збережене і чекає відповідного державного опису.

Однак, є сили, які намагаються за будь-яку ціну не допустити цього. Воно готові навіть спалити дачу лиш би вона не дісталася народу України, а речові докази не попали до слідчих.

Мабуть саме  цією метою був розроблений хитромудрий план зіткнення на дачі «Правого сектору» і 27 сотні Майдану, яка була послана туди для відбиття її з рук ніби то якихось невідомих бандитів.

Перед штурмом майданівці, в числі яких були і ветерани-афганці, раптом з»ясували, що перед ними зовсім не бандити, а «Правий сектор» — бойові побратими. Почалося братання. І замість штурму — екскурсії майданівців по дачі.

За словами Михайла Саволюка цей об»єкт не набагато уступає за розкішшю Межигір»ю В.Януковича. Вартість його величезна — близько пів мільярда долларів.

Майданівці заявили, що в такому багатстві не живуть і арабські шейхи.

Безперечно, захоплення дачі свого кума Кремлівський окупант українських земель сприйматиме з особливою люттю. Може й тому загинув Сашко Білий, як помста, зокрема, за цю дачу?.. Як би там не було, але зовсім не зрозуміло, чому її і досі офіційно не описуюють слідчі, чого чекають, «визволення» від «фашистів-бандерівців»?..


Оглянувши і зафотографувавши дачу кумів Путіна, 27 сотня Майдану та «афганці» відправилася до Києва.

А об»єкт залишився під охороною «Правого сектору» та Державної служби охорони.

Проте є підстави підозрювати, що агенти «кума» знову кинуть якісь сили, щоб вибити охорону, захопити дачу та знищити речові докази злочинів колишньої влади  проти народу України.

Проте оприлюднення цієї інформації буде на перешкоді кровавому побоїщу та  цим злочинним планам агентів Кремля.

 

Заслужений журналіст України            В.Кізка


Інші матеріали по темі:

ДЖУГАСТРЯНСЬКА ГРОМАДА РАЗОМ З УКРАЇНСЬКИМИ ПРИКОРДОННИКАМИ ЗАХИЩАЄ ВІТЧИЗНУ

У малюсінькій сільській школі, всього на 35 учнів, яка чудом врятувалася від освітніх реформ  Януковича-Азарова-Табачника тривога змішана із слізьми.  Навкруг ящиків із закрутками, мішками з картоплею, цибулею, часником, цукром, крупами, макаронами, гіркою свіжоспеченого хліба, ковдрами, білизною, та іншим селянським скарбом якось приречено сидять мовчки заплакані, аж посірілі від горя жінки. Чи то батьки, чи вчителі – не розбереш – всі вони тепер однакові. Я теж не можу промовити й слова. Сльози не дають. Жінкам легше, бо вони плачуть не ховаючись, а чоловіки не можуть собі дозволити такої слабкості – відвертаються і плачуть до стін, до портретів, до вікон…

Ніхто не називає слова Путін, Кремль, Росія, окупація… Їх неможливо вимовити тут. Вони застряли в горлі, перекривають дихання… За що нам таке горе!? За що ніж в спину від того народу, який стільки років клявся, що є нашим старшим братом?.. Може він  й брат, але ім»я йому тепер – Каїн. Про це не каже, про це мовчить, обливаючись слізьми,  Джугастра.  Його, того народу, переможні «лікованія» тепер «від Москви до самих до окраїн» — то наші гіркі сльози… Новодворська, Нємцов, Ахіджакова, Рязанов і ще кілька десятків тисяч таких чесних людей на більш, як сто сорока мільйонний народ, який возвеличує Путіна за окупацію нашої землі, нашої совісті, наших надій на волю – це ж так мало… Це ж менше, ніж крапля в морі. Це крик волаючих в пустелі.

Тому й плаче Джугастра, душиться гіркими слізьми і словами, які вимовити не може від горя, що раптом навалилося на весь наш беззахисний, довірливий, обкрадений, страшно принижений український народ, як скеля.

Чим воно, це малесеньке село, може порятуватися, чим спастися від такого величезного ворога, озброєного до зубів?! Чим Джугастра може захистити від нього ці свої хатинки принишклі, ці дерева, що набухають бруньками, ці поля, що чекають сівачів? Надія одна – на Бога, який все бачить. А ще на військо українське. Яке… безславно здається в Криму ворогу, спокушується на російські зарплати і пільги, на російські офіцерські звання, зраджує тисячі отаких Джугастр. Ці беззбройні, переважно хворі від важкої праці селяни зараз сильніші від тієї морської піхоти, що здалася, якій окупанти  пов»язали руки і повезли… Вони такі, як ота юнь, яка співала гімн України на плацу свого училища, над яким загарбники піднімали ворожий стяг. Ці селяни готуються до зустрічі з ворогом. Бо ж ніхто не знає, що у нього на умі, де він зупиниться.

Інстинкт самозбереження народу сильніший за будь-яку пропаганду. За будь-які мудрі слова і розради. Генетичний жах і відчай пам»яті минулих війн, окупацій, столітніх поневолень Москвою прокинувся.  Війна… Господи, спаси, сохрани і помилуй…

Поки машини завантажують цим селянським нехитрим скарбом для армії я беру інтерв»ю в жінки, яка стала раптом тут своїм отаманом, захисником і надією. Вона представляється так підкреслено наче перед нею стоїть зараз весь світ в час Другого Пришестя, перед судом Божим:

-Депутат районної Ради, директор середньої загальноосвітньої школи перших-других ступенів села Джугастри Крижопільського району Вінницької області – Садова Інна Петрівна. Ви знаєте.., жителі нашої громади – сіл Джугастри, Леонівки,  Сухої Долини дуже стривожені тими подіями, які бачимо по телебаченню. Чим зарадити, чим допомогти, як підтримати армію, яка є зараз головною, після Бога,  надією на порятунок?  У нас визріла ідея активно взяти участь у всеукраїнській акції «Допоможи українській армії». Вчора звернувся до мене представник Народної Ради з Крижополя Сухина Олександр Іванович, як до депутата і попросив організувати допомогу наших жителів українським військовим. Спочатку я зібрала колектив школи. Через голів батьківського комітету ми розповсюдили  інформацію, через депутатів сільської Ради сіл Леонівка, Суха Долина, Джугастра і люди активно включилися, буквально через півтори години почали звозити і приносити продукти. Знаєте, на це дивитися без сліз, без плачу не можна було. Люди так переймалися, так тривожилися, так бідкалися… Майже всі відреагували на заклик про допомогу. Несли продукти на збірний пункт до школи навіть дуже похилого віку. Особливо вразив випадок із жінкою-інвалідом. Вона проживає в Джугастрі – інвалід дитинства Ніцика Валентина Вікторівна,  практично зовсім не може обійтися без сторонньої допомоги – зателефонувала, щоб прийшли до неї і вона з своєї мізерної пенсії виділила кошти для нашої армії і навіть домашні заготовки, які їй хтось заготував. Одна із мамів, голову якій вже побілила сивина, яка пережила горе – Бог забрав її  сина до себе – вона навіть вночі місила хліб і спекла цілу піч домашнього українського сільського хліба для наших солдатів. Її звуть Попіль Євгенія Іванівна.

— Скажіть, будь-ласка, а скільки всього продуктів зібрала ваша громада для наших військових?

—  Село Леонівка зібрало 64 банки закруток, шість мішків картоплі, мішок цукру, мішок цибулі, мішок різних круп. Джугастра і Суха Долина спільно зібрали 400 банок домашніх заготовок, вісім мішків картоплі, чотири мішки різних круп, макаронів, два мішки цукру… Крім того люди ще й несли кошти. Ми по Леонівці зібрали тисячу триста п»ятдесят гривень, по Джугастрі – три тисячі шістсот п»ятдесят. В загальному по нашій громаді зібрано для наших солдат п»ять тисяч гривнів і ми плануємо за ці кошти придбати  дизпаливо для військової техніки. Перед відправкою всього зібраного ми зідзвонилися і написали листа від жителів цих сіл начальнику відділу «Болган», який в посиленому режимі зараз охороняє український кордон. Його звуть Нечай Роман Олегович. Він розказав, що їм потрібно, що  зараз там укріпляють кордон від проникнення проросійських диверсантів і провокаторів. В нашій Крижопільській районній газеті було опубліковане звернення до людей про те, що прикордонникам не вистачає ліжок, подушок, ковдр. І це теж жителі принесли. Несли цілі комплекти білизни. Я би хотіла через газету «33 канал» звернутися до усіх захисників нашої рідної України. Ми низько схиляємо голови перед їхньою великою силою волі, перед їх бажанням захистити нас, перед їхньою відданістю нашій рідній Україні. Ми разом з ними. Надіємося, що ворога зупинимо. Нехай усім нам щастить, хай буде мирним небо, нехай усіх українців оберігає Бог і посилає многії літа усім людям світу, які підтримують зараз нас. Сьогоднішня наша акція є свідченням того, як ми єднаємося, як ми любимо свою Україну.

Придністровці ж були нашими дуже близькими братами, а тепер ми з ними кордон укріпляємо…

— Ми дуже стривожені, ніколи не сподівалися, що братерські народи, слов»яни могли зробити отаку біду… Офіційне Придністров»я спеціальною заявою гаряче підтримало окупацію Росією Криму – це ж лиш подумати!.. Це дуже боляче і гірко.  У нас багато проживає родичів, друзів, знайомих у Криму. Жителі наших сіл звертаються до Кримчан, якщо хтось з них потребує притулку і не боїться сільських умов- запрошуємо їх для проживання з нами в наших селах.

Про те, як відправлялися на кордон і приймалися прикордонниками дарунки селян Джугастрянської громади дивіться тут:  https://www.youtube.com/watch?v=FfAHQAqczfI&list=UUhfbBqdTB4U5BkdQC-9FY5w ;     https://www.youtube.com/watch?v=-fl71TWgwXI&list=UUhfbBqdTB4U5BkdQC-9FY5w

 

Василь Кізка, с.Джугастра, Крижопільського району

 

АКЦІЯ «ДОПОМОЖИ УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ» НАБИРАЄ РОЗМАХУ

 

Двадцятого березня 2014 року люди відвезли нашим прикордонникам, які зараз посилено охороняють кордон з проросійським путінським Придністров»єм, чотири машини продуктів харчування. Їх зібрали звичайні селяни Джугастрянської територіальної громади Крижопільського району Вінницької області. Момент передачі цих продуктів прикордонникам прикордонного відділу «Болган» зафіксовано на цьому відео. Одна із машин, що привезла харчі нашим захисникам кордону — власкора газети «33 канал» Василя Кізки. На заправку моєї машини пальним, для цієї акції, начальник Ямпільського відділу Крижопільської податкової служби пані Калина пожертвувала своїх особистих сто гривень. За що я їй щиро вдячний. Разом захистимо Вітчизну! Слава Україні!


Сповідь львівського «беркутівця».

Це інтерв’ю було зроблене на початку тижня з одним із львівських працівників уже розформованого спецпідрозділу «Беркут». Хлопець сам вийшов на редакцію. Чому він це зробив, що справді робили львівські спецпризначенці на Майдані, повідомляє в інтерв’ю Galnet. 

Текст матеріалу наводиться мовою оригіналу Співрозмовник – високої статури молодий мужчина. Багато курить, тому інтерв’ю доводилося переривати. Очевидно, нерви даються взнаки. Розмовляємо у шумному кафе у центрі Львова То ти годишся щоб я це все писала? 

-Ні, робіть записи на папері. Потім все перепишете зі слів. Гаразд.

Отже, є загальна версія, що львівський «Беркут» участі у розгоні мирних акцій на Майдані не брав, а стояв десь у Межигір’ї … 

-Брехня. Поширюють її наш командир і «прібліжонні». 

То розкажіть, як це було? 

-Це довго розказувати. Питайте, що цікавить. 

Коли ви приїхали до Києва? 

-Ротацій було дві. Перша ротація з 23-го листопада по 8-ме січня. Спочатку поїхало 70, потім доєдналося ще 50. Друга була з 14-го січня по 19-го лютого. Дехто лишився і до 20-го (криво усміхається). 

А була можливість не їхати? 

-Відмовитись? Як? Не поїхала тільки авторота і ті, що мали навчальні сесії. Лікарняні відмінили одразу з першого дня. Служба, наказ.

Розкажи про оцю першу ротацію. Участь у розгоні студентів брали? 

-Ні. Починаючи з 23-го ми стояли на охороні Кабінету міністрів. Випадок з машиною біля Українського дому пам’ятаєте? Там ми стояли майже в перших рядах. З харківським «Беркутом». Відбивали цю машину? Ну так. Трохи поштовхались. А студентів ні, не розганяли. Нас підняли, проте не посилали. По радіо чули все. Це був перший шок. До речі, тоді, здається, видали перші гроші. 

Які гроші? 

-Ну як які? Гроші. По тисячі гривень на кожного. На офіцерів – удвічі більше. 

А як це відбувалось? 

-Командир Ростислав П. давав (гроші – ред.) ротним, а ті по взводах роздавали. Потім, як правило, видавали або раз на тиждень, або перед якимось «махачем». Попервах не було взагалі що їсти. На канапках жили. Спали на підлозі в Кабміні. 

А під Адміністрацією президента 1 грудня стояли?

-Ні. Під Кабміном. Хоча після першого (грудня – ред.) так, нас почали ставити на Банковій (біля Адміністрації президента – ред.), на різних виходах. 

А як взагалі це відбувалося? 

-Ну як. Приїжджали автобусом. Ставали зранку десь о шостій на 12 годин. Дві години стоїш, дві години в автобусі «кімариш». Якщо якісь «двіжухи» – стоїш і стоїш. 

У штурмі у грудні участь брали? З понеділка на вівторок? 

-Звісно. Всі брали. Нас тоді підняли по тривозі. Пошикували, дали вказівку відтісняти. Там, мовляв, на квадрати Майдан розбити, але без кийків і щитів. Тоді завели, здається, з боку Європейської площі. Наприкінці, біля будинку того, що згорів, штовхались, і на вулиці вище (Михайлівська – ред.). Біля нас кілька разів Кличко проходив, вмовляв там, все таке. Ось там і серед наших проявилися перші «дикі». 

«Дикі»? Що маєш на увазі? 

-Розумієш, силу можна застосовувати по-різному. Були ті, кому рвало дах. Вислужитись хотіли, або по життю такі. 

І багато їх? 

-Є трохи більше, ніж би хотілося. 

Що було далі? 

-Далі було більш-менш спокійно. Переселили в Пущу, в санаторій. Потім ставили на охорону Межигір’я. 

А новини дивилися? Інформацію отримували? 

-Телевізора не було, тільки радіо. Рідні дзвонили, переказували. 

А от на Грушевського львівський «Беркут» стояв? 

-Стояв. З самого початку. Здається, в 7-ій ранку нас погнали на Межигір’я тоді. А десь о 17-ій ми вже були на Грушевського. Стояли за ВеВешниками разом з харківськими. Тоді все почалося по-справжньому. Гранати, зброя, перші жертви. 

Можеш про це трохи розказати? 

-Можу. Відчуття таке стало притуплене. Нам ще зі Львова на взвод дали по дві помпові рушниці. Там (на Грушевського – ред.) видали ще по три на взвод. От «дикі» і пішли стріляти. Правда, на передньому плані там якийсь спецназ стояв. Він шмалив найбільше. Але і наші стріляли. 

Офіційне міліцейське керівництво тоді виправдовувалося, що мовляв бойових набоїв не видавали… 

-Та яке там не видавали! Патрони видавали взагалі дуже вільно. Оті патрони, що машини зупиняти, видавали без особливого там контролю ( Саме кулею «блондо», призначеною для зупинки транспортних засобів, були вбиті перші активісти – ред.). 

І наші бойовими стріляли? 

-Оце не знаю. Там декого перло з наших «рембів». Гранатами тими стріляли точно. 

То скільки днів ви стояли на Грушевського? 

-Довгенько. На відео там потім дивилися – наші автобуси біля Камбіну, ті, зі скрученими номерами. 

А коли почали саме львівські «беркутівці» тікати? Покидати ряди? 

-Перші майже одразу. Потім – після перших днів на Грушевського. Розумієш, у декого із наших там родина реально з іншого боку стояла. За барикадами. Бачили, як над тим козаком знущалися, харківські його зняли і привели. 

А тих, що тікали, старались якось втримати? 

-Ну та, грошей обіцяли більше. Підвищення. Донецький «Беркут» без грошей взагалі відмовлявся на Грушевського навіть команди виконувати. Відкритим текстом. 

Ота ситуація з Тимківим (Роман Тимків – львівський «беркутівець», який брав участь у побитті машини автомайданівця, присутність на місці події визнав – ред.), що би ти про нього сказав? 

-Дурень він по життю. Їхав ще з одним нашим на тій машині, що зараз «Правий сектор» на ній по місту вишиває. І з харківськими. В камеру (відеокамеру – ред.) попав, спалився. 

А що, інші в об’єктиви не попадали? 

-Та нас знімали постійно. І «сімка» знімала, і наші, з батальйону. Там камер було не перерахувати. Якщо то все передивитися – готові справи на всіх. Дивно, що досі це не роблять. 

Боїтеся? 

-Я – ні. Нехай «прібліжонні» бояться. Їм є чого. Хоча зара бачу – все куплено. Командир нас атестовує. Його вже раз хотіли звільнити, всі пацани написали, та де там. Ви не уявляєте скільки він грошей з Майдану привіз. Звернення львівських “беркутівців” до екс-генпрокурора Віктора Пшонки з вимогою звільнити свого командира Р.Пацеляка 

А от на піку протистояння, починаючи з 18-го лютого, львівський «Беркут» був? 

-Та були ми там всі, звісно. 

Розкажеш? 

-Спочатку стояли біля Маріїнського. Тоді реально тітушки почали палити зі зброї. Завалили кількох, а тоді нас ганяли вулицею, де ті КамАЗи спалені. Тримали типу метро «Інститутська». Хаос був страшний. Керували в штатському. Стояли біля командирів і передавали їм накази. 

А коли ти вирішив, що все? Коли трупи побачив? 

-Трупи я в житті бачив. Але те, що біля метро, справді вразило. Звірі. Але всі реально «дрогнули» ще до того. Підходили до командира, він обіцяв гроші, і що в першу шеренгу не ставитиме. Але ми все «поняли», коли побачили в «Омеги» автомати. 

18-го числа? 

-Так. Дехто з наших навіть перепитували, чи справжні. Пацани не вірили. І отоді більшість сказала: все! Ми почали вимагати транспорт додому. Командир не дав. Ми тоді, частина з нас, на базу. 19-го приїхали ще раз, і зранку частина звалила назад в Пущу на базу майже одразу. 

А що командир? 

-Та переконував. «Прібліжонні» залишились. А частина поїхала, почала шукати цивільне і тікали, хто як міг. 

Це 19-го? 

-Так. Більшість почала звалювати 19-го. А потім 20-го приїхав і командир. Ростислав П. кинув там всіх і пригнав до Львова. Поранених усіх кинув. Ті теж добиралися самі. 

Скільки було поранених? 

-Та багато. Купа з вогнепалами (називає прізвища). Стоп, це не пиши! Купа отримали травми від бруківки. Досі нікого не допитали. 

А як той хлопець загинув (один із «беркутівців» львівських загинув на трасі біля Рівного – ред.) 

– Роман? Мене там не було. Але наші говорять, що сам кинувся. У нас у багатьох нерви здали там, коли побачили це все. 

Які зараз настрої у батальйоні? 

-Які там настрої? Наші хотіли на Майдан у Львові вийти, ті, що на Майдані у Києві були, розказати це все. Та командир не дав. Взяв лише автороту, з якої ніхто не їздив, щоб мовчали. Зараз, так виглядає, його прикривають згори. 

А що там за історія з підпалом бази? 

-Важко сказати. Майор, який палив, він зараз в лікарні з опіками – ніби нормальний. Нащо це зробили, не знаю. А хлопці (двоє осіб загинуло під час вибуху на базі «Беркуту» – ред.) на той світ пішли просто так. 

А про тих, що зі зброєю затримали у Миколаєві, здається? 

-Та от може то вони і палили. Теж дивись, затримали з вкраденою зброєю і досі не сидять. 

Давай про тебе і таких, як ти. Який ти бачиш вихід з цього всього? 

-Нас багато готові говорити, та всі бояться. І навіть не стільки бояться, бо реально готові кидати службу, а просто не вірять , що все це можна розкрутити. Реально карати винних ніхто не збирається. 

Як би їх мали покарати? 

-Та все просто. Мали б допитати всіх. Поранених – де отримали (поранення – ред.). Командира – за все. Решту, мене в тому числі. Але так виглядає, що купили всіх. 

Тобі після розмови стало легше? 

-Легше – ні. Просто так бути не може. Типу і «Беркут» львівський ягнята, типу командири хороші і участі на Майдані ніякої не брали. Але чому люди загинули? От може поширите – важче буде прикривати.

http://fakty.ictv.ua/ru/index/read-news/id/1508917/ma..

НАРОДНІ СЛЬОЗИ ЩЕ ВІДІБ»ЮТЬСЯ НА ПУТІНСЬКІЙ РОСІЇ

Двадцятого березня 2014 року громада с.Джугастри Крижопільського району Вінницької області зібрала, привезла і передала прикордонному відділу «Болган», який охороняє кордон з Придністров»єм, Могилів-Подільського Прикордонного загону, велику кількість продуктів харчування, а ще закупила йому пального на 5 тисяч гривень. І це зробили прості люди, діти та інваліди. Без начальства і місцевої влади.

ПРИДНЕСТРОВЬЕ ГЛАЗАМИ УКРАИНСКОГО ЖУРНАЛИСТА

 

Его мнение будет интересно политикам, экспертам, медийщикам и всем гражданам, как Приднестровья, так и Украины. ИА «ТИРАС» публикует точку зрения Василия Кизки без цензуры и сокращений:
«Я очень много времени отдал работе украинским журналистом в Приднестровье и очень хорошо знаю этот регион. В последний раз там был несколько дней назад трое суток. Там очень много спецслужб России. Ими аж прет. Они в каждом органе Приднестровской власти. Готовят из Приднестровья плацдарм уже много лет для нападения, захвата , как Молдовы, так и по крайней мере части Украины.
У них единственная проблема — население не подходящее. Оно очень вяло реагирует на создание образа врага из Украины. Поэтому они пытаются создать здесь новое население. Вся система образования Приднестровья на это направлена​​. Она работает полностью по программам России.
Колоссальная антиукраинская лживая пропаганда в Приднестровских СМИ. Она направлена ​​на дискредитацию Украины, ее власти, истории, примитивизации ее культуры. Украина должна по примеру США и Евросоюза ввести уже давно ограничительные санкции против Приднестровских лиц, причастных к антиукраинской деятельности и поддержки захватнических действий Путина в Украине.
Украинские границы не должны пересекать руководители ПМР, руководители ее спецслужб. Украинские пограничники сейчас делают очень важное дело, ограничивая въезд в Украину молодым гражданам России, которые живут в Приднестровье.
Но этого мало. Нужно принять решение на высшем уровне об ограничении пересечения украинской границы министрам, президенту и другим руководителям Приднестровья, которые поддерживают российского агрессора.
Очевидно пора выйти Украине из переговорного процесса по урегулированию приднестровского конфликта. Потому что своим участием в нем Украины лишь легитимизирует колониальную политику Кремля в этом регионе».
https://tiras.ru/jeksperty/39815-pridnestrove-glazami-ukrainskogo-zhurnalista.html