ОБІЦЯВ ПАН КОЖУХ – СЛОВО ЙОГО ТЕПЛЕ…

«Лядівський скельний монастир за час свого існування

виступав оплотом не лише православ’я,

але й — усіх національно-визвольних рухів…».

(З ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

до проекту Постанови Верховної ради України

«Про відзначення 1000-річчя від часу заснування

Свято-Усікновенського Лядівського

скельного чоловічого монастиря

преподобним Антонієм Печерським»).

19 лютого 2013 року Віктор Янукович підписав Указ про відзначення 1000 ліття Лядівського чоловічого скельного монастиря, який ще називають Подільським Афоном. В Указі зазначалося, що монастир є пам»яткою археології національного значення. Тому, відповідно, цим документом глави держави доручалося органам виконавчої влади вжити невідкладних заходів що до збереження цієї пам»ятки.

А зберігати необхідно якнайшвидше!.. Адже монастир розміщений на дуже нестійких грунтах, які вже демонстрували і цього року серйозний зсув землі.   Деякі келії в аварійному стані. Одна з них обвалитися може в будь-який момент, ставши братською могилою для багатьох людей. Вона вкрита такими тріщинами, що, здається, тримається лише Божим духом.

Але покладатися на те, що Бог утримає цю келію, вапнякову гору, зміцнить підпірну стіну, прокладе сотні метрів внутрішніх доріг і переходів в труднодоступних гірських  місцях, облаштує інфраструктуру для тисяч паломників, туристів, прихожан, які тут побувають в ювілейні дні на урочистостях, молебнах, екскурсіях і не здійснювати відповідні роботи — це гріх перед Богом і злочин перед людьми. Якщо монастир не буде належним чином гарантувати безпеку тисячам людей і станеться лихо, що тоді?.. Як тоді виглядатиме той Указ Президента?.. Або його обіцянка, під час візиту на Вінниччину, виділити з бюджету 25 мільйонів гривень на укріплювальні та ремонтні роботи святині?..А як виглядатиме Верховна Рада, Вінницька обласна державна адміністрація, які приймали відповідні документи що до фінансового і матеріального забезпечення реставраційно-укріплюючих робіт в монастирі? 18.04.2013  Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА поширював зокрема таке: «На підготовчі заходи до святкування 1000-літнього ювілею Лядівського монастиря з державного бюджету буде виділено понад 20 млн. гривень. Ці кошти будуть спрямовані як на реставраційні роботи святині, так і на ремонт доріг та під’їзних шляхів до монастиря», — зазначив керівник Вінниччини».

То де ці гроші?.. Хто може гарантувати безпеку людей без освоєння цієї суми там де це вкрай необхідно? Головний архітектор Вінниччини Сергій Царенко, зокрема, закликає до обережності, не радить легковажити що до підпорної стіни, яку, на його думку, слід було б розібрати і збудувати заново, і інших загрозливих місць монастиря.«Осторожно! Падают камни»,- попереджають таблиці. Але це допомагає, як мертвому кадило. Просто посковзнутися на падаючих камінцях і  впасти в провалля тут можна дуже легко. Інвалідам і людям похилого віку на височенну монастирську гору по гравію не дістатися. Звично тут рухатися хіба що альпіністам.

В цей час, на мій погляд, мало би бути якесь відповідальне рішення влади. Або про перенесення дати святкування на наступний рік, або фантастично величезна робота із неймовірною кількістю фінансових вливань, або… покаяння за безпідставні обіцянки і піар. Однак ні першого, ні другого, ні третього відвідувачі монастиря не бачать. А віряни сподіваються лиш на Бога, що він вбереже їх від обвалу чи чергового зсуву землі. Але скільки можна спокушати Господа?..

Мовчить і Президент. За те його радник пан Зубанов, який не так давно побував в області, висловився… В ЗМІ потрапили, зокрема, такі його слова:

— Як розглядати скельний монастир?.. Якщо як історичну пам’ятку — то це одна справа, а якщо як храм Московського Патріархату — це справа друга. Бо в Україні є й греко-католики, й протестанти, католики, навіть мормони… Оскільки церква відділена від держави, то у представників різних конфесій, того самого Київського патріархату, може виникнути питання — чому саме храму Московського патріархату така допомога?..

Ніби й цілком логічні слова, але де був пан Зубанов, коли Президент видавав відповідний Указ, Верховна рада – відповідну постанову, а губернатор Вінниччини називав цифру понад 20 мільйонів? Чому він не заявив про свою незгоду з цим? За посаду вболівав? А тепер він про таке випадково заговорив?  Посада йому хіба вже не потрібна?..«Радник президента вважає, що настоятелю Лядівського монастиря варто звернутися за досвідом до монахів Святогорської Лаври. Мовляв, там питання відновлення та розбудови храму вирішили без державної підтримки»,- пише одна із газет. Чи допомагала Донецька влада та й сам Віктор Янукович тій Лаврі – відомо Господеві… Він все бачив… Але чому пан Зубанов відсилає за досвідом настоятеля Лядівського монастиря, аж в Донецьку область, невже йому не було де ближче повчитися?..Лядівський монастир дійсно належить до Московського Патріархату. Це легко побачити, побувавши там. Всі вказівки, в тому числі і застереження про можливий зсув грунту, тут туристи і віряни бачать лише тією мовою на якій править Патріарх Кіріл в Москві… Тут добре пам»ятають Біблійне – Богові – Богове, а Кесарю – Кесареве… Хоч всі написи скрізь в монастирі російською і церковно-слов»янською, але майже сто відсотків люду говорить тут сучасною українською мовою в тому числі і настоятель Отець Антоній. І монастир цей у свій час був греко-католицьким…Чи не тому насправді гроші не прийшли, що найвища влада і не лише державна, а й церковна не впевнена в його лояльності?«На урочисті заходи з нагоди ювілею Свято-Усікновенського Лядівського чоловічого монастиря під час робочого візиту до Вінницької області запрошено Президента України Віктора Януковича», — повідомляє, зокрема, офіційний сайт ОДА. Вже не довго доведеться чекати, побачимо, чи відвідає… Чи наважиться?.. І що скаже про 25 мільйонів?..За кілька днів до 1000 ліття  Лядівського монастиря беру інтерв»ю в його настоятеля отця Антонія.

Так дано Богом, що за минулих тисячу років було багато різних настоятелів цього українського монастиря. Але вам судилося очолювати святиню коли їй виповнюється тисяча років. Що відчуваєте, яку відповідальність?..

— Ну відповідальність то я завжди відчуваю. За те, що Господь на мене поклав… Все в руках Божих. На скільки є сили, на скільки вистачає здоров»я… — працюємо над тим, щоб монастир відродити, підготувати до свята. Але з шкіри не вискочиш… Хотілося б, щоб і держава якось долучилася до цього. Я розумію, що держава намагається допомогти, але рівень трішки не той, хотілося б, щоб і Кабінет міністрів.., адже є Указ Президента про святкування і про відродження монастиря. Але на цьому рівні ніхто не працює.

В цьому Указі зазначається про всебічну допомогу. То скільки вже поступило грошей з державного бюджету?

— Ніскільки.

Не так давно на Вінниччині побував радник Президента Зубанов…

— Взагалі то він до нас навіть не заїхав. Проїжджав попід монастир… На жаль його тут і не було.

Але він таки заявив, що Президент не може цю суму виділити тому, що це — Московський Патріархат. І представники інших конфесій можуть сказати, що у нас церква відділена від держави то чому саме цьому монастирю, цього патріархату дали таку суму?

— Принаймні для Києво-Печерської Лаври виділяють і по двадцять, і по сорок, і по шістдесят… Держава виділяє. Хоча-а.., для Києво-Печерської Лаври… – зрозуміло – це наша якби основна святиня. Але тисячу років Києво-Печерська Лавра не відзначала, а наш монастир відзначає. Я думаю, що… Ну, це таке… Що ми заслуговуємо – те і маємо…

Щістдесят тисяч гривень для Києво-Печарської Лаври – це краплина в морі.

— Мова іде про шістдесят мільйонів гривень, а не про тисячі гривень.

Якщо шістдесят мільйонів гривень до це, звичайно, серйозна цифра і для Києво-Печерської Лаври… (Про те на яких дорогих машинах їздять і які дорогі годинники носять священики цієї найбільшої нашої святині ЗМІ інформували народ України не раз… А от лядівський монастир і його монахи завжди були і є бідними — В.К.).

— Нам якихось би зо тридцять мільйонів то ми б могли б закінчити…

Я був в неділю у вашому монастирі. І бачив мало не на кожному кроці чи то бетонозмішувач чи ще якийсь будівельний побутовий інструмент. В неділю то не працювали, але, зрозуміло, що в будні дні цим інструментом працюють тут. І в той же час ідуть паломники, прихожани, туристи, звісно відбуваються Богослужіння. Як ви все це суміщаєте?

— Браття монастиря хто займається будівництвом, хто служить, хто водить екскурсії…

Скільки людей побувало в монастирі в цьому році?

— Ми не ведемо таких підрахунків. Може в наступному році почнемо.

Біля підніжжя монастиря, на березі Дністра, вертолітний майданчик і молодіжний табір благодійного фонду «Батьківська земля».

— Там православний дитячий табір. Він організований разом з Могилів-Подільською єпархією, «Батьківською землею». Діти відпочивають і до Бога навертаються. Їм подобається там. У нас в Могилеві є скаути при одному із храмів. І ці скаути заміняють викладачів і вихователів в таборі. Дорослих там буквально п»ять чоловік.

Мабуть Оксана Калетник там була?

— Не було. Але допомога від неї велика. Маю на увазі допомога дітям в облаштуванні цього табору. А для монастиря також вона дещо допомогла.

А вертолітний майданчик тут з метою, що сюди на святкування прилетить Президент?

— Це вертолітний майданчик прикордонників. Він нам не заважає.  Там за всю історію може раз чи два вертоліт сідав.

Ми були на День Незалежності України в монастирі. Бачили там кілька чоловік будівельників, які працювали. Очевидно це ви заключили договір з якимсь із місць позбавлення волі бо з ними був і конвоїр? А крім них ще хто працює?

— У нас тут в будні дні до 200 чоловік працює. В»язні працюють зараз, два тижні у нас працювали більше 50 чоловік лісників зі всієї області, від кожного лісгоспу…

Залишилося два тижні до свята. Хоч оцей центральний вхід в монастир, оця дорога від стоянки машин буде зроблена чи так і залишиться гравій?

— Не знаю. Побачимо. Це заплановано взагалі, обласний бюджет виділяє гроші. То вони мають зробити. Сподіваюся що на наступному тижні цей майданчик зроблять.

А дорогу по якій піднімаються люди в монастир?

— Звичайно її не закінчимо. Стараємося по максимуму, але… що встигнемо то встигнемо.

Я так думаю. Можливо ви мене поправите, але на мій погляд не головне в тому, як монастир буде багато виглядати на свято (він завжди був бідним, як і Ісус Христос, але пережив десятки багатих…), а яка буде в ньому віра. Ісус Христос ходив в звичайних сандалях, у звичайній примітивній одежі, але Він був Ісус Христос!.. Чи ті перші християни, які молилися в отаких печерах.., щоб лиш втекти від переслідувачів, то вони не думали про велич багатство таке, яке в той час в Римських храмах було. А вони просто молилися в печерах і вірили. Якщо ви навіть і не встигнете все, як було задумано, а це очевидно, що ви не встигнете, то головне, щоб віра була!  Я так кажу?

— Знаєте, це не всі розуміють. І багато людей вже побачили по телебаченню, почули по радіо, що тут виділяються великі кошти… І думають, що це так. Влада себе розпіарила вже… Тут нічого не зроблено. Ніби нам гроші дали, а ми нічого не зробили… Крайніми будемо ми. А з другої сторони – тому, хто вірить в Бога тому все одно. А хто, знаєте, любить порядок, розуміється в будівництві, архітектурі то той також свою думку висловить…

Як у цій ситуації монахи, віруючі люди підтримують вас, ви якось разом?

— Приїжджають до нас люди. Допомагають наводити порядки в монастирі, на кухні, на будівництві.

А зсуви землі, які були, вже не повторюються?

— Ні. Слава Богу ми їх ліквідували, воду відвели.

Від душі і серця дозвольте побажати зустріти цю дату з Богом і щоб вона пройшла благополучно, під захистом Божим бо я собі уявляю, як ви хвилюєтеся в ці дні.

— Дякую, приїздіть на свято.

Василь Кізка, Лядівський скельний чоловічий монастир

РОЗДУМИ ПІСЛЯ КЛЕМБІВСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ

Вже багато років в Ямпільському краєзнавчому музеї одна із експозицій розповідає, як за радянських часів на території Клембівки вчені археологи виявили велике трипільське городище із своєю неповторною культурою, чудовим гончарством, іншими ремеслами, мистецтвом. До речі, ця експозиція в тому музеї з»явилася ще тоді, коли ніхто і не здогадувався, що буде колись в Буші державний історико-культурний заповідник, що вона так високо злетить… Що в тій Буші, а не в Клембівці, купить хату сама народний депутат України, клембівчанка Оксана Калетник!..

0

А ви думаєте звідки у тієї сучасної Клембівки стільки талантів? А придивіться уважно до тих справжніх закодованих клембівських узорів, а не кон»юнктурно-штучних, квіточково-асфальтних. Вчитайтеся у них і неодмінно відчуєте дух народних тисячоліть!

Три народних депутати з одного села! Щоб ви не казали, але це теж не випадковість.

Пишалася якось квіточка над річкою Русавою своєю красою. То личком до сонечка повернеться, то білими пелюсточками затріпоче, то у водне дзеркальце загляне. А в цей час крізь земну темінь до її корінця повз голодний сліпий кріт. Хрусь!.. І-і… Досі той сліпий кріт повзає під землею, жирує, а квітки наче й не було… А мораль цієї байки проста – не надто пишайся, квіточко, власною красою бо вона насправді не твоя власна, а подарована тобі життєдайним корінням про яке ти мало що знаєш. Молися за нього, бережи його, адже без нього ти — ніщо.

За тисячі років це село, певно ж поміняло, сотні назв. І ось воно тепер буцім то тристарічне – Клембівка… Сімнадцятого серпня

проводило вп»яте свій, але обласний!.. фестиваль мистецтв «Мамину сорочку пригорну до серця». Чому лиш в п»яте, а не, приміром, в десяте, що десять років тому тут було менше талантів?

На це питання вам ніхто в Клембівці чесно і відкрито не відповість. Бо у нас тепер свобода слова і кожен має повне право промовчати… І я промовчу… Бо ж обіцяв Катерині Михайлівні Безверхній – організатору фестивалю, художньому керівнику БК, що трохи прикушу язика.

В розгар фестивалю якась місцева жіночка мені із-за спини жалілася. Безводному, мовляв, добре, Писарівці непогано, та й Цекинівці можна жити під боком у Сорок. У них же населення вдвічі менше, як у Клембівці. А в Клембівці більше трьох тисяч! І всі потребують роботи, а де її взяти за 25 кілометрів від безробітного міста на всіх?.. Оте що кількох дівчат ніби взяли на ту «Жіночу працю» — так це ж крапля в безробітному морі! Колись на фабриці вишивки тут працювало більше 500 чоловік, ото діло було, а зараз… Комп»ютерам люди з голками в руках не потрібні. Тут звести кінці з кінцями не те що в маленьких селах, ой, не те…

Я не знаю чи є ще в якомусь селі України так багато чудових художників і… такого рівня бідності… Хтось потихеньку продає самогонку з під поли на ринку, хтось займається іншим далеким від мистецтва промислом лиш би прожити, вже написані картини зберегти. Є тут і свій видатний фотохудожник – Микола Савчинський, але він на фестивалі не був. У нього поважна причина – на вахті у Чорнобилі працює. А лауреат Шевченківської премії Віктор Наконечний представляв на фестивалі свої роботи. Правда, зовсім небагато. Якби вивіз хоч половину з них, то б іншим не було де стати. Демонстрували свої твори і Тетяна Дєдова, Віктор та Євдокія Крижанівські, Віктор Ткач, Іван Сухорський, а ще ціле гроно молодих зовсім клембівчан. Діти з Клембівської музичної школи, яка зараз стає все більше центром відродження мистецтв в селі і ті вражали цінителів своїми чудовими творами!.. І на заздрість навіть іменитих майстрів таки немало вторгували на фестивалі!

Кажуть, що цьогорічний фестиваль в Клембівці був значно скромніший ніж перші і за фінансами, і за кількістю людей. Але й на цей раз тут побувало не менше пів тисячі люду. Багато це чи мало? Якщо на Йосафатовій долині за два дні до того побувало більше 20 тисяч чоловік, то пів тисячі тут ніби й ніщо. Тих,

Йосафатівських, ніхто особливо не організовував, не запрошував. Вони самі поз»їжджалися. А тут і запрошення висилали, і приїжджих з далеку харчували безкоштовно у бару, і караваї на рушниках вручали, і грамотами нагороджували, але такого напливу не було.

На одній із картин Клембівського художника чудово вимальоване місце де тепер проходив фестиваль. Колись, ще не дуже давно, тут був сільський цвинтар, стояла церква в якій молився навіть сам Симон Петлюра!.. Потім прийшли більшовики. Церкву розвалили і навіть фундаменту від неї не залишили, могили розрівняли. Залишили лиш одну – свою, братську – «Павшим в боях с кортрреволюцией». Розбили на тім пагорбі свій парк, насадили ялинок, побудували Будинок культури, пам»ятник Леніну…

А ви питаєте чого на Йосафатовій долині було аж 20 тисяч, а тут всього кілька сотень…

Розворохоблену колись більшовиками православну Клембівку вже аж ніяк не назвеш православною. Тут протестантів чимало, Свідки Єгови вкоріняються. І коли нібито православний фестиваль витанцьовував на колишньому сільському цвинтарі та ще й при гарно побіленому Леніну, при черовних «Павших в боях с контрреволюцией» — інші конфесії лиш потирали руки…

В Ізраїлі, звісно, такий фестиваль на такому місці був би не можливим. Там хоч Конституції немає за те є Вищий Равінат. І він по-справжньому слідкує за дотриманням духовних принципів. А у нас парки, школи на людських кістках – діло звичне… Ми не євреї…

Я не думаю, що ті народні майстри, які привозили свої твори, аж з Івано-Франківська, Дніпропетровщини, Хмільника, Жмеринки, Літина, Оратова, Могилева-Подільського, Шаргорода, Тростянця, Гайсина, Стрижавки, Вінниці… знали, що виставляються вони на цвинтарі. А якби й знали, то що б змінилося? Вся область знає, що Вінницький центральний парк розташований на могилах закатованих ну то й що? Ми не євреї, нам це звично… Нам важко збагнути зв»язок між минулим, сучасним і майбутнім…

Не було чомусь на фестивалі цей раз лиш ляльок-мотанок. А все решта з класики народної творчості радувало найвишуканіші смаки. Про науково-мистецький рівень робіт можна судити і з того, що тут демонстрував свої твори, зокрема, відомий науковець, етнограф В.О.Косаківський, викладач Вінницького

педуніверситету. До речі, творять вони разом з дружиною Наталею, яка теж тут була. Марія Гоцуляк, журналістка, відома народна майстриня з Могилева-Подільського, Вінничани Галина Данилюк, художник Іван Горобчук, Кубаль Вікторія з Городківки, Хмельниччину представляв цілий гурт майстрів. А Єврорегіон «Дністер» — сам його голова – Сергій Татусяк. Було на святі і виступило з промовами… майже все головне культурно-мистецьке начальство Вінниччини.

Дещо гірше, як у минулі роки було представлене сценічне мистецтво. Кажуть, з фінансових причин. Не було сцени. Та й як ти її збудуєш, як тут де лиш копни – людську кістку викопаєш? Тому одні співали і танцювали більше двох годин на траві, а інші через відсутність навіть звичайних лавок, стояли весь цей час під сонцем, або сиділи в святошному на святій витоптаній землі.

Найкращим номером концертної програми фестивалю на думку всіх фахівців з якими я мав мову був виступ викладачки Клембівської муз школи Ольги Самойлюк з вихованцями Іванною Маковієвою та Денисом Кучером. Вони блискуче виконали італійську музичну композицію «Час прощатися», автор музики відомий композитор Френк, слова – італійських авторів.

Василь Кізка, Клембівка, Ямпільського район

ЗМІ: Торговельну війну проти України Путіну допомагав придумувати Медведчук

ЗМІ: торгова війна проти України ведеться за планом Путіна.

Про це пише ZN.UA з посиланням на свої джерела. За даними видання, радник президента РФ Сергій Глазьєв отримав від Путіна завдання терміново розробити стратегію недопущення підписання Україною угоди з ЄС і втягування її в МС.

Як стверджує джерело, Глазьєву у виконанні поставлених завдань допомагав український політик, екс-керівник адміністрації Кучми і кум Путіна Віктор Медведчук.

Стратегія тиску на Україну була розроблена у стислі терміни і полягала в тому, щоб через економічний тиск на власників головних українських ЗМІ добитися «зміни курсу» підконтрольних їм медіаактивів. «Наносячи удар по найбільших українських товаровиробниках, які експортують продукцію до Росії, Москва має намір створити істотні проблеми їх бізнесу, тим самим змусивши власників втихомирити свої ЗМІ і зажадати від керівництва України відмовитися від асоціації з ЄС на користь Митного союзу», — пише видання.

Як повідомляв УНІАН, 12 серпня у ЗМІ з’явилася інформація про те, що Федеральна митна служба Росії з кінця липня посилила контроль вантажів, які ввозяться на територію РФ більш ніж 40 українськими підприємствами і компаніями.

14 серпня Федерація роботодавців України (ФРУ), очолювана українським бізнесменом Дмитром Фірташем, звернулася до прем’єр-міністра України Миколи Азарова з проханням сприяти швидкому вирішенню торговельних спорів з РФ, які привели до блокування широкої номенклатури українських товарів російською митницею.

За розрахунками ФРУ, втрати українських товаровиробників можуть становити близько 2-2,5 млрд дол. при загальному прогнозному обсязі поставок українських товарів до Російської Федерації за підсумками 2-го півріччя 2013 року в обсязі 8,5 млрд дол.

16 серпня, прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив створити робочу групу з опрацьовування проблемних питань українсько-російського торговельно-економічного співпробітництва, від якої чекає відповідних пропозицій до 19 серпня.

Українська делегація у складі віце-прем’єр-міністра України Юрія Бойка і представника уряду України в Євразійській економічній комісії (ЄЕК) Віктора Суслова бере участь у засіданні Ради ЄЕК у Суздалі Російської Федерації, на якому планувалося порушити питання про проблеми, що виникли з українським імпортом на російській митниці.


Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/590462-zmi-torgovelnu-viynu-proti-ukrajini-putinu-dopomagav-pridumuvati-medvedchuk.html

ЗМІ: Мельник виїхав через Білорусь з чужим паспортом

Про це повідомляє Gazeta.ua, яка наводить довідку щодо перетину кордону.

В повідомленні не зазначається, ким саме видана ця довідка.

Згідно з документом, Мельник перетнув Державний кордон уночі 9 серпня. З України виїжджав з паспортом свого брата, до Білорусі заїжджав під власним.

О 03:15 9 серпня до українського автомобільного пропускного пункту «Городище» під’їхав ВАЗ — 2105. За кермом був власник Петро Гриневич. Екс-ректор був на пасажирському сидінні. До лінії контролю проїхали «зеленим» коридором.

Чоловіки отримали контрольний талон і за 3 хвилини пройшли митний контроль. О 3:20 були вже на лінії паспортного. Там Петро Гриневич показав свій паспорт, Петро Мельник — паспорт брата. В українських прикордонників не виникло сумнівів у дійсності документів.

О 3:25 ВАЗ з Петром Гриневичем і Петром Мельником виїхав з контрольно-пропускного пункту «Городище» в напрямку Республіки Білорусь.

О 5.06 приїхали до білоруського пропускного пункту «Верхній Теребежів». Надали необхідні для в’їзду документи інспекторам Пінського прикордонного загону. Обоє — вже власні паспорти. На той момент Петро Мельник ще не був оголошений у розшук.

Як відомо, колишній ректор Податкової академії Мельник утік із-під домашнього арешту, позбувшись електронного браслета.

27 липня міліція затримала Мельника за підозрою в отриманні 120 тис. гривень хабара.

Раніше його оголосили у міждержавний розшук.

Все про: Мельник

РОСІЯ БЕЗ ОГОЛОШЕННЯ РОЗПОЧАЛА ЕКОНОМІЧНУ ВІЙНУ ПРОТИ УКРАЇНИ!!!

Віктор Ющенко: Росія прагне політичних цілей економічним тиском


15:14, 15 Серпня

Про це заявив президент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко.

За його словами, український виробник став заручником невдалих спроб російського керівництва заблокувати рух України до Європейського Союзу.

«Чим більш реальною стає перспектива укладання Угоди про асоціацію, тим більш абсурдною стає зовнішня політика Росії щодо України. Вигоди економічної співпраці, яка регулюється не лише нормами двосторонніх угод, але і СОТу, до якої належать обидві країни, перекреслено мареннями про відновлення політичного диктату».

«Ніколи не йшлося про одночасну участь у двох об’єднаннях. Нам нав’язують вибір: або Росія, або Європа», — додав Президент.

За словами Віктора Ющенка, несприйняття європейської інтеграції України з боку Росії є свідченням нецивілізованої політики, цілі якої уже не можуть задовольнити минулі поступки української влади у вигляді московських газових чи харківських без пекових угод.

«Про частковий розпродаж суверенітету більше не йдеться. Очевидно, ціль такої політки Росії – остаточне позбавлення України державної незалежності, яка гарантує наше право обирати власний зовнішньополітичний курс, наші можливості розвивати українську національну економіку, наше право ходити до своєї церкви і шанувати власну тисячолітню історію. Така ціль Кремля має сприйматися як безпрецедентна загроза, і її подолання має негайно об’єднати весь український політикум»,- переконаний Віктор Ющенко.

Президент закликав українську владу негайно дати відповідь у цій ситуації та провести переговори на рівні державного керівництва.

«Уряд має взяти на себе відповідальність і домогтися зняття штучних економічних бар’єрів, про встановлення яких поки що проголошували дрібні російські чиновники. Українські цукерки, аграрна продукція, металургія перетворилися на знаряддя політичної війни не з волі державного санітарного лікаря чи офіцера російської митниці. Питання стратегічного зовнішньополітичного вибору України – це перше питання політичного спокою найвищого російського керівництва. З політичної доцільності Кремль торгує газом і з таких же мотивів Кремль не купує «Рошен», — заявив Віктор Ющенко.

Детальніше на сайті:  http://www.razom.org.ua/news/15115/




Новим начальником Могилів-Подільського МВ УМВС призначено полковника міліції Юрія Дубецького

Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області № 161 від 1 серпня 2013 року начальником Могилів-Подільського МВ УМВС призначено полковника міліції Юрія Дубецького, який до цього часу працював начальником відділу боротьби з кіберзлочинністю УМВС України у Черкаській області.

За словами першого заступника начальника УМВС України у Вінницькій області Сергія Вучкана, який представляв нового керівника Могилів-Подільської міліції, призначенням на посаду Юрія Дубецького покладено крапку у низці кадрових змін керівного складу міськвідділу.

Юрій Олександрович має великий досвід управлінської роботи та чималий стаж роботи в структурі вінницької міліції, тож йому відома специфіка Вінниччини, — сказав Сергій Вучкан.

Довідково:

З останній рік це вже 4-й очільник місцевої міліції цього прикордонного міта.

Всі інші новоспечені керівники міліції не змогли прижитись в місті  бо, кажуть люди, їхні персони або  не влаштовували місцеве злочинне угрупування, або ці керівники не знаходили  спільну мову з керівництвом УМВС.

Новопризначеного начальника Могилів-Подільської міліції наввипредки привітали міська та районна влада, керівники суміжних служб з правоохоронної діяльності.

Кажуть, що один із заступників мера так «навітався», що  на радощах порахував своєю головою усі східці на виході із ресторану і тепер змушений ховати наслідки алкоарифметики під великим білим картузом.

Крім того, місцевий криміналітет вже в котре за останній рік отримав від «пахана» команду  вибивати з підприємців кошти на придбання квартири та на меблі черговому начальнику міліції.

Незабаром довідаємось чи прийме новий міліціонер Могилева-Подільського  традиційний подарунок від місцевих «авторитетів» та чи   буде служити їм вірою та правдою. Тобто, вірою в силу брудних грошей  та правдою наживи.

Громадський рух «Громада»