В МОГИЛЕВІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ БЕЗКОШТОВНО РОЗДАЮТЬ ЗЕМЛЮ?!

Для всіх інших зась. Якщо ви не входите до клану бровків, або не маєте коштів на хабарі чи просто вам бридко мати  справу з корумпованими чиновниками, то ви не отримаєте в місті жодного квадратного  метра земельної ділянки,  хоч сто разів подавайте заяви чи хоч гопки скачіть. І підставу для відмови вам придумають саму екзотичну.

Ось, для прикладу,  непримиримий борець за правду підприємець Олександр Царенко ще 03.05.2012 року звернувся до Могилів-Подільської міської ради, з заявою про надання йому в оренду строком на 49 років земельної ділянки  під його торгівельними кіосками №24, 25, 51, площею всього 9 м2, що розташовані по вулиці Ставиській, 40/45 в місті Могилеві-Подільському. Дані кіоски «ракушки» він придбав на законних підставах ще в минулому столітті і добросовісно сплачував орендну плату … комерційним  структурам, які ніякого стосунку до цієї земельної ділянки не мали. Довідавшись про це неподобство О.Царенко припинив будь які стосунки із шахраями та звернувся до міської ради щоб сплачувати платежі за земельну діляночку в міський бюджет.  Закон для розгляду таких заяв відводить лише 1 місяць. Але ……

Але не тут  то було. На протязі року Заява О.Царенка  взагалі не виносилась на розгляд сесії міської ради. А вже після того, як О.Царенко звернувся до суду та суд визнав дії чиновників міської ради незаконними,  ті підготували на чергову сесію міської ради, що запланована на 4 липня 2013 р., проект рішення № 15, яким  О.Царенку відмовляється в задоволені  його заяви.

А підстав для відмови чиновники придумали  аж  декілька, які суперечать одна іншій.

Так, як видно із змісту проекту рішення міської ради № 15,  земельну ділянку О.Царенку не можна надати, бо його «ракушки» не є «об’єктом нерухомого майна, а відповідно до статті 134 Земельного коде­ксу України земельна ділянка під такими спорудами підлягає продажу на конкурентних засадах».

А друга підстава, це те, що  ця сама земельна ділянка,  яка підлягає продажу на конкурентних засадах, вже передана в оренду іншій комерційній структурі (без конкурентних засад — авт.)….?!

Одразу у виникає питання, а  за які такі заслуги  дана земельна ділянка. Всупереч тій самій ст. 134 Земельного кодексу. Передана в оренду іншій комерційній структурі та за які такі заслуги в декількох метрах від «ракушок»  О.Царенка інша земельна ділянка передана в користування Денису Бровку? Там же також не було об’єктів нерухомості.  Ось вам приклад подвійних стандартів при вирішенні земельних питань. І кругом стоять підписи міського голови Петра Бровка.

Але самим цікавим документом на запланованій на 4 липня 2013 р. сесії міської ради  є проект рішення під № 25. Цим рішенням планується передати безкоштовно у приватну власність майже 0,5 гектара дуже цінних земельних ділянок, які коштують за риночкою ціною біля  декілька мільйонів українських гривень.

І серед щасливчиків, яким  має дістатись такий солідний куш не хто небудь, а самий мускулистий родич Петра Бровка, який має прізвисько «ШЕФ».

За які такі заслуги перед громадою міста удостоївся мільйонної нагороди «Шеф» — залишається лише здогадуватись….

Але що скажуть на цю затію депутати міської ради?  Невже їх люди обирали для того,  щоб вони, як слухняне стадо овець,  узаконювали корупційні схеми розкрадання комунального майна  мером міста.

Подібне питання також  задаємо і «новому» прокурору.

29.06.2013 р.

Громадський рух «Громада»

Прект рішення від 07.07.13

Пояснювальна записка до проекту рішення від 04.07.13

Могилів-подільська влада продає пам’ятник Миколі Буянову, під ринок!?

Про намір теперішнього, нелегітимного мера Могилева-Подільського  Петра Бровка продати землю біля памятника герою війни Миколі Буянову  під ринок нам стало   відомо від небайдужих депутатів Могилів-подільської міської ради, яких  там так  мало залишилось.

Изображение

Останні   змогли самі  «дістати» та поділитись проектом рішення міської ради за № 21, що має розглядатись на черговій сесії 4 липня 2013 р. В даному проекті  земельна ділянка закодована під адресою вул. Стависька, 60-а.

Від змісту  цього документу на сотні метрів віддає гнилим запахом нічим не прикритої корупції та найвищим ступенем цинізму місцевих чиновників.

Це ж треба додуматись до такого абсурду, як продажа землі під пам’ятниками. Мабуть тут працювала не одна хвора голова, яка  давно втратила  честь та совість і торує собі дорогу до пекла.

Мабуть теперішнє міське керівництво вже забуло,  що земельні ділянки комунальної власності належать усій громаді міста і рішення про продажу землі повино проходити процедуру громадського обговорення?

Мабуть теперішня міська влада забула й про те, що депутати минулої каденції прийняли рішення про заборону будь якого знищення зелених насаджень, скверів,  парків  та про заборону будь якого бідівництва на зелених зонах міста?

Хоча чому тут дивуватись після того, як міська рада майже одноголосно (Партія Регіонів, ВО «Батьківщина» — Ю. Тимошенко,  «Фронт змін» — А.Яценюка та  тігіпковці, крім партії «Наша Україна»  та комуністів) проголосувала про знищення в місті бібліотек та інших закладів культури. Тепер черга дійшла і до памятників бо апетити корупціонерів ростуть в часи розчарування та байдужості людей,  вседозволенності та бездіяльності правоохороних органів.

А кому ж дістануться оті 0,10 га в центрі міста?  Хто саме виграє в «чесному» конкурсі цю земельку? Хто буде будувати ще один ринок чи ресторанчик поряд з навчальним закладом та памятником? Ану,  здогадаймося із першого разу?

Тепер вже стає досить зрозумілим те,  хто  саме може бути причетний до знищення сотень зелених насаджень (кущів та дерев) в сквері біля памятнитка  Миколі Буянову, які були посаджені при міському голові Михайлі Саволюку.

І тоді участь в закладці скверу біля памятника М. Буянову приймали участь навіть ті депутати, які сьогодні мають намір  благословляти цей акт вандалізму та остаточне знищення ще одного  зеленого куточка міста.

Хоча чому ще одного7 Цим же проектом рішення під №21, що підписаний П.Бровком, планується продати ще чотири!!! земельні ділянки для любих «братків»  під іншими зеленими зонами міста. Надалі в місті не залишиться жордного деревця та кущики. Одні лише магазинчики, кіоски, петропалаци та смарагди. А людям доведеться ховатись від вихлопів білих кабріолетів та джипів мера  десь за Броницею.

Складається враження,  що ті люди які готували даний проект є звичайними окупантами, які  розуміють, що їхній час окупації  доходить до кінця, а тому грабують та крадуть все, що погано лежить.

А де ж новий прокурор? Агов…

Проте,  яка там прокуратура, який там новий прокурор, який там авторитет прокуратури для теперішнього міського керівництва.

На цій сесії Петро Бровко планує   превселюдно принизити усю прокуратуру нижче плінтуса, а особливо в.о. прокурора Совгіру І.Д.

Доказом цього є те, що на цій сесії також буде розглядатись проект рішення про відмову в задоволені подання прокурора щодо ліквідації навчального закладу.

Із змісту проекту рішення сесії, під  символічним №13 слідує, що чиновники міської ради, які готували даний проект та Бровко П., який його підписав,  вважають, що в прокуратурі працюють не професіональні  та висококласні юристи, а купка дурнів та ідіотів без освіти та досвіду роботи.

По іншому й не можна подумати про прокурорських працівників, якщо прочитаєш проект даного рішення. І ось цю думку про дурнів в формі прокурорів Петро Бровко  буде нав’язувати й депутатам.

Чи думають так само і депутати?

28.06.2013 р.

Громадський рух «ГРОМАДА»

0

0

0

НЕВЖЕ ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД ПОВЕРНУВСЯ ДО ЧИНОВНИКІВ МІСЬКОЇ РАДИ МОГИЛЕВА-ПОДІЛЬСЬКОГО?

Цим самим міська рада, хоч і «краде» якихось 65 кв.м, але  фактично ставить хрест на амбіціях мера-молдована Петра Бровка побудувати дорогу, що веде із любої для нього Молдови, прямо під вікнами та балконами 9-ти поверхового житлового будинку, щоб люди дихали тими іноземними димом та смрадом та жили під постійним страхом за своє життя очікуючи коли будинок завалиться від гулу вантажівок.

До цього рішення вперті жителі багатостраждального будинку йшли майже цілий рік. Відбулось десятки судових засідань, стихійні акції масового спротиву владі,  витрачено жителями будинку значні кошти на пошук та виготовлення документів, які стали доказами в суді протиправних дій місцевого керівництва.

А скільки нервових клітин спалено та скільки сліз виплакано……? А ще погрози та переслідування активістів будинку, намагання мерії безпідставно притягнути керівників створеного жителями будинку ОСББ до кримінальної та адміністративної відповідальності з надуманих підстав, заяви мера на зразок: «Ви хоч гопки скачіть, а дорога під вашими вікнами таки буде. Це я вам сказав».

Гопки люди не скакали, а в суді, при правовій допомозі правозахисної організації ГО «Інститут сприяння демократичного розвитку громад» довели свою правоту та змусили, так зване керівництво містом, згадати хто насправді в місті господар та для чого ті штани протирають в міській раді й отримують немалі зарплати від громади міста.

Ось так Могилів-Подільський тихою сапою виполює місцеві «буряни» та прокладає собі дорогу до цивілізованої Європи.

28.06.2013 р.

Громадський рух «ГРОМАДА»

0

0

0

Інші публікації на тему:

ЗА НЕНАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПОСАДОВЦІВ МОГИЛЕВА-ПОДІЛЬСЬКОГО ПРИТЯГУЮТЬ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ!

Представники правозахисної організації  ГО «Інститут сприяння демократичному розвитку громад» взяли на особливий контроль земельні та майнові обородки  міського керівництва бо на депутатів міської ради розраховувати не приходиться.  Адже хоча й не увесь депутатський корпус погоджується із свавіллям теперішнього міського керівництва проте більшість  в Раді промерська.

Однією з таких сумнівних оборудок міского керівництва  є  вибіркове, без конкурентних засад надання в оренду земельної ділянки одній з комерційних структур в центрі міста  площею  більше  1-го гектара за сміхотворною ціною.

Саме для встановлення законності даної обурудки представники громаськості й направили відповідні запити до міського голови. І хоча надання інформації про земельні операції не може бути таємницею, бо законом забороняється приховувати від власника землі, тобто від народу, інформацію про те, хто володіє чи користується його землею, чи сплачуються відповідні платежі хза землю  до бюджету та ін. та  теперішньму керівництву міста закон не закон і указ не указ. Тут живуть вони по своїх  звичних «понятіях»  90-х років.

Так, заміст того щоб надати необхідну інформацію на протязі 5-ти днів, як того вимагає закон, міський голова з молдоваським громадянством Бровко П. вперто приховує дану інформацію вже на протязі 2-х років!!! Мабуть таки є чого її приховувати.

Довелось звертатись до суду, виграти його  та вже через виконавчу службу витребувати запитувані документи. Але й тут міське керівництво зуміло порушити усі закони  та приховало частину ключових документів навіть від державного органу — ДВС.

Та не все коту масляниця. Представники Інституту таки домоглись, що за керівництво містом взялись правоохоронці. Останні змушені були порушити кримінальне провадження відносено керівництва Могилева-Подільського  по факту невиконання судового рішення за поданням державної викконавчої служби.

Далі наводимо  дослівний текст листа Державної виконавчої служби.

18.06.2013 р. № 5018/2.1-28/3                                                                     Царенку О.В

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області розглянуто Ваш інформаційний запит від 13.06.2013, повідомляємо наступне.

Як уже зазначалось у попередній відповіді від 10.06.2013, в зв’язку з невиконанням виконавчого листа по справі №2-а-18/2012, виданого 19.09.2012 Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області про: «Зобов’язати Могилів-Подільську міську раду надати Царенку Олександру Володимировичу запитувану ним інформацію, а саме надати завірені належним чином копії договорів оренди земельної ділянки за адресою м. Могилів- Подільський, вул. Стависька, 40 кв. 45, укладених в період 1986-2011 p.p. між Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським районним споживчим товариством (РСТ), підприємством ІНКООП, споживчим товариством «Шанс»», державним виконавцем 30.05.2013 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 грн. та надано новий строк виконання. Копію постанови та лист з вимогою виконати рішення суду направлено боржнику. Крім цього, даним листом боржника попереджено, що в разі повторного невиконання рішення боржником державний виконавець накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Проте, в наданий державним виконавцем повторний строк, рішення суду боржником не виконано, тому, керуючись ст.ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», 10.06.2013 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі (1360 грн.). Копію постанови та лист з вимогою виконати рішення суду направлено боржнику для виконання.

Враховуючи вищевикладене, 18.06.2013 на адресу Могилів-Подільського МРВ УМВС України у Вінницькій області направлено повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Того ж дня, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у відповідь на Ваші запитання, викладенні у запиті, слід зазначити, що корупційні зв’язки між відділом примусового виконання рішеньуправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області та виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради відсутні.

Державний виконавець, в провадженні якого перебувало виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Начальник відділу примусового виконнання

рішень управління державної виконавчої служби                                       А.О.Сусков

З ЖИВОГО ТРОСТЯНЦЯ ДІТЕЙ ПЕРЕВЕДУТЬ В НАПІВМЕРТВУ ГОНОРІВКУ…

Він як і годиться справжньому начальнику вчасно, як домовлялися, не приїхав на 16 годину, а з»явився аж ген-ген у псячий голос. Звісно не сам, а в супроводі підлеглих. Підкреслено привітний, люб»язний хоч до рани прикладай.

Кілька хвилин вирішували де відбути цю заупокійну за школу, тут, на шкільному подвір»ї де зліва хвацько салютує білий кам»яний піонер, а справа обеліск чи то загиблим воїнам, чи замордованим голодом односельчанам, а чи, все таки, зайти до якогось класу? Начальнику з району було все одно, а сільський голова Ф.Я.Маркітан, який колись закінчив цю школу, все таки запросив до класу гостей. Йдемо. Школа як школа. За віком ще, можна сказати, молодиця – збудована наприкінці щойно минулого століття. Тут все ще радянське. І вікна, і двері, і коридори і навіть чотирьохвідерна каструля на стільці серед головного коридора з кип»яченою водою для пиття. Кварти біля неї немає бо, мабуть, вкрали, а може просто злизали майже за чотири десятиліття експлуатації і рештки здали на металолом. Тому тепер п»ють ту кип»ячену воду, облизуючи, певне, безпосередньо краник на каструлі, зверху ніжно обгорнутій білою марлею.

Ця каструля раптом нагадала і мою давню шкільну юність. У нас, у Великорусавській школі, в час розвинутого соціалізму також була така ж каструля. А під нею тазик, завжди переповнений, і калюжа. Боже, яка ж чудова, смачна була в ній вода! Як би я зараз хотів хоч ковточок, хоч крапельку тієї водички дитинства попити!

Аж сльози навернулися на очі коли побачив за багато років каструлю для пиття води в школі, хай і не моїй. Став її фотографувати, як найдорожчий музейний експонат. А директор мене хапає за рукав, мовляв, не фотографуйте, не ганьбіть нас цією каструлею, вона тут лиш на період літнього табору. Переживає, мабуть, за свою посаду.

Мені все ж вдалося зробити один кадр. Тут і сільський голова підходить. Кажу йому, що коли закриють школу, варто зберегти цю каструлю. Може в центрі села поставити її на постамент, як незабутній пам»ятник шкільному дитинству коли і вода була смачніша, і повітр»я чистіше, і

пахучіше, і вчителі неперевершено талановитіші, мудріші і красивіші. І можна було пити воду всій школі однією квартою і не боятися ніяких бактерій.

Сільський голова спершу подумав, що я беру його на кпини, а потім, коли заглянув в мої очі то повірив, що кажу це від щирого серця, з безмежною любов»ю. І признався, що з цієї каструлі і він колись школярем тут пив воду. І ми з ним по-змовницьки переморгнулися… Бо ж хто з теперішніх, молодих, або тих, що приїхали з району, нас зрозуміє?..

Почалося. У великому класі, на першому поверсі сидять тісно, плече в плече, багато зажурених, якщо не сказати вбитих горем, молодих жінок. Аж лячно стало, дивлячись на них. Ніби зараз війна і чоловіків їхніх повбивали, а вони прийшли сюди журитися за дітей.

Вговоряє їх гарно одягнений, старанно поголений, молодий ще завідуючий відділом освіти Михайло Григорович Труба ( як пасує його прізвище до теперішнього стану цієї школи!..). Щораз наголошує, що приїхав не рубати з плеча, а нібито порадитися з ними як бути далі з цією освітньою установою де навчається всього 34 учні: в першому класі – 7, другому – 4, третьому -2, а четвертий за відсутністю учнів взагалі відсутній… Не переконує, не доводить, бо чим тут переконаєш і що доведеш, а саме вговоряє, як на справжніх похоронах буває коли рідна людина в домовині, коли когось біля неї відливають водою і вговоряють, що покійника вже не вернути, а жити, дітей ростити треба.

Розказує цим жінкам дітородного віку, те що вони давно знають. Що в перший клас їхньої школи набирається на цей навчальний рік аж троє діток. Хтось з дівчат несміло подає голосочок, що може дасть Бог на другий рік більше буде… Завідуючий районною освітою відрубує цю дівочу надію безапеляційними словами про те, що ми, мовляв, провели дослідження і встановили – не буде покращення з дітьми ні на наступний рік, ні в подальші. Ніхто і не пробує запитати хто проводив ті дослідження, як?.. Бо ж всім давно зрозуміло і без досліджень. Лиш окинь оком їх животики… Вагітних нема. Отже і не надійся, школо, на життя…

А він править своєї. Він казенна людина. Йому зарплату треба відробляти якщо не чесно то хоча б добросовісно. Пропонує тут залишити ці перші класи, а решту – в Гонорівку, в базову школу. Там буде їм і освіта, і підвіз шкільним автобусом, і щасливе дитинство. Бо тут немає кому вчити – майже всі вчителі сумісники, а там буде.

А скільки ж в тій заманливій Гонорівці на цей рік планується дітей прийняти в перший клас – питають його. Відповідає – теж троє. Разом з тростянецькими трьома — аж шість!.. Це вже ци-ф-ра.., куди там твоє діло!.. І вговоряє далі про те, що оця малочисельна Тростянецька школа дуже дорого обходиться бюджету. Пояснює, що лише Великокісницька і ще якась в районі вкладаються в рамки витрат, а всі ж решта… І в цій

ситуації з тих які ще на плаву доводиться гроші забирати і підтримувати ось такі, як тростянецька, але скільки можна?..

А з гальорки знову хтось несміло, про те, що за результатами вступу випускників у вузи і інші навчальні заклади Тростянецька школа зовсім не поступається гонорівській і багатьом іншим навіть великим школам району, що туди начальство штучно попереманювало ще позаторік тростянецьких дітей. Цю репліку промовець не чує. Або чує, але вважає її не суттєвою і не тратить на неї дорогий час. Поки він вговоряє їх змиритися з тим що сталося і що померлої не вернути ми на хвилю залишимо це невеселе зібрання і на крилах уяви злетимо в небо, щоб подивитися де ж ми знаходимося, куди ми потрапили?..

Де закінчується Тростянець і де починається Гонорівка навіть з нашого невисокого польоту не видно. Вони як сіамські близняти, хоч влада – сільрада, все таки в Тростянці, там проживає більш, як півтори тисячі люду. Навкруг Тростянця багаті поля приватного сільськогосподарського підприємства, ферма, тракторний стан, тік, майстерня… Тростянчани мають, сякі-такі земельні паї і хай теоретичні, але перспективи. Їх багаторічний голова колгоспу, а потім і власник сільськогосподарського підприємства нещодавно повернувся в район вдруге головою райдержадміністрації. А Гонорівка… Більш, як втроє менше село!.. Хто її бачив в зоряний час, коли тут діяв найкращий в Радянському Союзі цукровий завод, коли грошей не жаліли ні на школу, в якій, до речі, здобув першу освіту головний редактор «33 каналу» та інші відомі люди, ні на заводський Будинок культури, ні на дороги, житлові будинки, ставок, парки, дитячий садок і через десятиліття бачить зараз – жахається.

З висоти пташиного польоту здається, що над Гонорівкою щойно, перед нами, пронеслася ворожа ескадрилья бомбардувальників. Килимовим бомбометанням знесла всі цехи, склади, допоміжні приміщення, залізницю і її господарство, позбиткувалася навіть над жомовими ямами, ставком, не кажучи вже про дитячий садок, магазини, будинок побуту. Дісталося і Будинку культури, контузило й школу, яка тепер без дорогого капітального ремонту не обійдеться. Дороги тут виключно для проходу бойової гусеничної техніки. Але що це?!.. – з висоти майже не бачимо молодих людей, дітей. «Село неначе погоріло…». Виїхала майже вся колишня заводська і теперішня поголовно безробітна молодь, втекла від ганьби і болю. Лиш старі батьки й полишалися в основному. Бо куди їм від своєї молодості, могил своїх предків втекти?..

Ото ж в цьому майже мертвому, єдиному безземельному в районі селі, планується цього року створити об»єднану школу… Може надіються, що як Біблійна Сара – престарілі бабусі тут почнуть народжувати дітей?..

З двох сіл в перший клас об»єднаної гонорівської школи, яка зараз налічує 127 учнів, включаючи 11 випускників, ледве набереться 6 учнів.

Цікаво, до якого класу ця шестірка дійде тут разом з цією школою і цим вимираючим селом?..

Хто на великому горі народу і, в даному разі, цих двох сіл наживеться – здогадатися не важко… Скільки часу рідна Україна зможе витримати таку катастрофу здорового глузду?..

0

На фото : начальник Ямпільського райвідділу освіти М.Труба вговоряє жінок дітородного віку в Тростянецькій школі;

0

Каструля з кип»яченою «питтєвою» водою в школі.

Василь Кізка, Ямпільський район

СУД СКАЗАВ, ЩО ПЕТІ НА ЦЕЙ РАЗ ТАКИ… НЕ МОНА?

Саме в цей день суд виніс рішення про незаконність усіх рішень міської влади щодо будівництва дороги під балконами 9-ти по верхівок та заборонив проводити будівельні роботи.

Не вірячи в почуте від судді Цибульського О.Є., люди плакали прямо в залі суду від радощів, що перемогли, що повернулась правда, а з нею  віра в існування  чесних суддів та в  справедливі суди.  І де…?  В Україні…? В місті Могилеві-Подільському, де вся влада корумпована та все куплено та перепродано місцевою злочинною зграєю…?

0

Рівно рік тому назад 9-ти поверхові будинки по вулиці Грецькій в місті Могилеві-Подільському опинились під загрозою обрушення через намагання місцевого міського керівництва  незаконно побудувати транскордонну дорогу прямо біля фундаментів  цих будинків.

Життю та здоров’ю декількох сотень людей  тоді почала загрожувати реальна небезпека, адже вони могли просто загинути, якби при будівництві спецтехнікою було-би пошкоджено газопровід середнього тиску, адже роботи проводились без погодження із газоексплуатуючою організацією, з самими мешканцями будинків  та на підставі  сфальсифікованої проектно-кошторисної документації. Та й як жити в будинках, коли кожної хвилини прямо під вікнами гуркочуть  40-а тонні вантажівки, отруюють повітря, трясуть будинком, який вже і без того почав давати тріщини. Це життя можна прирівняти хіба-що із життям на вулкані, який ось-ось має вибухнути.

Провівши стихійні акції протесту та оцінивши ситуацію, люди зрозуміли, що потрібно шукати захисту в суді та звернулись за правовою допомогою до обласної правозахисної організації ГО «Інститут сприяння демократичному розвитку громад», що зареєстрована саме в Могилеві-Подільському.

«Спочатку ми намагались врозумити  керівництво міста, щоб не доводити справу до суду, — розповідає керівник правозахисної організації Михайло Саволюк,-  писали  звернення, роз’яснювали керівництву містом усі наслідки для людей  та бюджету міста від цієї афери із дорогою. Неодноразово запрошувались  на зустріч із жителями будинків представники  міської ради, правоохоронці, журналісти,  телебачення. Люди періодично виходили на протести та переконували владу відмовитись від позбавленої логіки та здорового глузду затії.

Але після того, як теперішній міський голова Петро Бровко відмовився прийти  на зустріч із людьми, а  в інтерв’ю  телеканалу «Інтер» заявив дослівно таке: — «Пару хворих на голову людей, кілька неврівноважених людей до вас звернулися, тому що їх не влаштовує те, що влаштовує все місто. Але є генеральний план забудови, є рішення сесії, рішення виконкому про те, що існує проект, який пройшов усі узгодження. Це нікого не цікавить?», — та цим самим  явно продемонстрував, що дорогу влада, всупереч здоровому глузду,  таки має намір побудувати, то ми переконали людей, які вже мали намір в знак протесту перекрити транскордонну дорогу, не робити цього, а  звернутись за захистом своїх прав  до суду, пообіцявши надати всю необхідну юридичну допомогу.

Тоді це спрацювало. Люди заспокоїлись та обійшлось від крайніх заходів.

Ми підготували позовну заяву, усі необхідні документи та безпосередньо приймали участь в судових засіданнях як представники інтересів людей цього будинку.

В зв’язку з важливістю справи наш Інститут «відрядив» для суду в якості представників жителів  багатоквартирного будинку, крім керівника, ще й інших своїх активних членів — Ольгу Саєнко та Олександра Царенка».

З того часу почалась нелегка боротьба із місцевою корумповано владою довжиною майже в один рік, хоча зазвичай такі справи повинні розглядатись на протязі 1-го місяця.   Місцеве керівництво  прямо чи опосередковано почало  чинити шалений тиск на представників правозахисної організації та активістів будинку.  На голову ОСББ  «Грецька-4» Інну  Носко за замовленням керівництва міста навіть було складено протокол про адмінпорушення за … благоустрій  дитячої площадки на прибудинкові території цього будинку та оштрафовано  Адмінкомісією на 1360 грн.!!?  Довелось в суді скасовувати цю безглузду постанову. А  іншого активіста із цього багатостраждального будинку  Миколу Жукотанського міська влада навіть намагалась притягнути до кримінальної відповідальності за … перешкоджання проводити незаконні будівельні роботи!

У   активістів правозахисної організації  Ольги  Саєнко  та Олександра Царенка почались неприємності із підприємницькою діяльністю — представники міської влади та підконтрольні їм структури просто демонтували та фактично викрали їхні торгівельні кіоски на місцевому ринку.

Експертні організації відмовлялись виконувати ухвали судді та проводити експертизи по справі за клопотанням сторони позивача, посилаючись на нібито  відсутність відповідних фахівців

Опосередковано чинився тиск і на самого суддю О.Цибульського, який ще на початку слухання справи виніс ухвалу про заборону проводити будівельні роботи біля даного  будинку на період розгляду справи в суді.

Міська влада  тоді оскаржила це рішення судді до апеляційного суду.

За дивним збігом обставин, саме  перед розглядом даної  апеляційної справи активісти Інституту  «засікли» представника Могилів-Подільської міської ради, який мирно про щось домовлявся із суддею Вінницького апеляційного адміністративного суду Д.Совгірою прямо в бесідці навпроти приміщення суду.  Можливо мова йшла зовсім не про дану справу, можливо про рибалку і можливо не саме завдяки цій розмові апеляційний суд скасував ухвалу судді О.Цибульського та фактично дав  меру  Петру Бровку зелене світло на знищення будинків по вулиці Грецькій?  Ухвалу про скасування заборони суду на проведення робіт виносили: головуючий суддя — Сушко О.О., судді-Біла Л.М.та Боровицький О.А. Можливо це чесні та порядні судді, але прізвища їхні варто запамятати. Все можливо і про рибалку порозмовляти, і про …., але чи не оскаржить міська влада і це рішення судді О.Цибульського до того ж апеляційного суду? Та чи знову не відбудеться перед судовим засіданням мирна зустріч одного із суддів цього суду з представником Петра Бровка  для розмови про «рибалку»?

«Підстав для апеляційного оскарження рішення судді Цибульського О.Є. міське керівництво не має,- запевняє екс-мер Михайло Саволюк,- в суді нами було доведено незаперечними доказами те, що всупереч запевненням Петра Бровка, будівництво спірної дороги під вікнами багатоквартирних будинків по вулиці Грецькій суперечить діючому законодавству, загрожує  життю та здоров’ю жителям цих будинків, дорога не передбачена Генеральним планом розвитку міста, міська рада рішення з цього питання не приймала,  проектно-кошторисна документація сфальсифікована, а рішення виконкому є незаконними. Тому ці рішення виконкому і були предметом розгляду та  скасовані в суді».

Жителі будинків по вулиці Грецькій, громадськість усього міста  щиро вдячна за моральну підтримку та громадську позицію журналістам газети «33-канал», «Газети  по українськи», телеканалів «5-канал», «Інтер», інтернет- виданнь «Могилів-Подільська правда», «Подробності» та ін.

P.S.

— За  заявами про фактами  підробки проектно-кошторисної документації по будівництву дороги по вул. Грецька в м. Могилеві-Подільському та нецільового використання бюджетних коштів міліція порушила кримінальне провадження та розпочала досудове слідство».

— Про намагання міського керівництва оскаржити  законне рішення судді Цибульського О.Є. в апеляційному суді  й  незаконно скасувати його та про осіб які будуть до цього причетними  читайте в наступних публікаціях.

22.06.2013р.

Громадський рух  «ГРОМАДА»

 

Інші публікації на тему: