За «голову» мера-корупціонера обіцяють 50 тисяч гривень

Про це повідомили в прес-службі партії.

Сміливцям, які виступлять проти мерів-корупціонерів, партія обіцяє інформаційну та організаційну підтримку.

«Вперше за «голову» корупціонера оголошена публічна винагорода. Розпочинаємо з мерів, оскільки їх корупційна діяльність найбільше відчувається мешканцями міст», — заявив голова партії Василь Гацько.

«Ми плануємо змінити українську практику, коли за гроші громадян чиновники живуть на широку ногу», — додав він.

За інформацією партії, ті, хто знайде сили довести мера-корупціонера до суду, отримуватимуть обіцяну винагороду після відповідного вироку.

Кошти на кампанію виділяються партією з антикорупційного бюджету, зібраного публічно в 2012 році.

Щоправда в прес-службі партії

не повідомляють чи отримає цей сміливець винагорорду, якщо виведе на чисту воду не лише мера-корупціонера, але й мера-самозванця Петра Бровка, який являється громадянином Республіки Молдова та вже третій термін поспіль умудрився всістися в крісло мера Могилева-Подільського завдяки своїм корупційним звязкам.

За матеріалами Української  правди

 

Громадський рух «ГРОМАДА»

 

Гарний старт судді Лисенко з Могилева-Подільського

До рук судді Лисенко потрапила на новий розгляд справа про рейдерське захоплення універмагу в Могилеві-Подільському, про яке вже йшла мова на сайті:

Апеляційний суд Вінницької області — це суд чи цирк з аукціоном???

Усі попередні рішення з даної справи були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду, в якій містяться відповідні вказівки, які згідно статті 338 ч.4 ЦПКУ є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Також у тексті нового рішення повинні міститися відповіді на питання, які поставив ВССУ у своїй ухвалі.

Проте це все не розповсюджується на новеньку суддю. Вона не вигадала нічого кращого, як просто взяти скасоване рішення, додати до нього кілька абзаців про покази свідків і поставити під цим усім свій підпис замість підпису «судді-корифея» Романова.

Жодної згадки про ухвалу ВССУ у новому рішенні немає, як і відповідей на запитання з цієї ухвали. Можливо це вона так підтримує старшого колегу, рішення якого було скасоване.

Щоб не казали, але такі судді нам справді потрібні, вони вміють відстоювати свою точку зору..і байдуже, що там в ВССУ справу розглядала колегія з 5 суддів…Тетяні Юріївні і одній непогано))))

ГАРНИЙ ПОЧАТОК! ТАК ТРИМАТИ!!!

Детальніше на сайті:

http://20minut.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%92%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96/news/-10269203.html



В МОГИЛЕВІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ РОЗПОЧАЛИСЬ ВИБОРИ МЕРА?

Цей субчик, не маючи легального громадянства України, умудрився придбати паспорт із тризубцем та вже декілька термінів захоплює крісло мера Могилева-Подільського.  При цьому місто вже практично доведено до «ручки». Останнім часом навіть відмінили навчання в школах через нехватку коштів на опалення.

Проте мер-самозванець, при худому бюджеті, не забуває про свій власний добробут. За міські кошти побудував відремонтував дорогу до власного будинку, роздав собі рідному та родичам найласіші шматки міської землі та комунальні приміщення в тому числі приміщення закритих ним шкіл та дитячих садочків.

А що вже про деребан міського бюджету то і говорити нічого. Лише останнім часом порушено не одну кримінальну справу. Одну із них про нецільове використання бюджетних коштів на сумму 2,3 млн. грн. А скільки саме  цих коштів було просто викрадено  молодою командою старого мера лише одним ревізорам і відомо.

Проте,  як говорить народна мудрість, на всяку хитру ду.у є свій гвинт.

Схоже, що саме такий гвинт нарешті  почали добросовістно вкручувати цій молдавській «кадрі» у найінтимніше місце, бо цілими днями не вилазить із кабінетів правоохоронних структур. А тут щей «дах» потік в особі місцевого прокурора та собутильника  Андрія Гулька. І Кінах чомусь носа почав воротити від теперішнього вонізму, що клубиться із міської ради.

Отже, по всіх прогнозах, повторні вибори мера Могилева-Поділсьького таки не за горами.  Свідченням тому є активізації чорних піарщиків, які  чорними воронами  накинулись на, як вважається, потенційного кандидата на посаду мера міста Юрія Македона. Вже неодноразово по місту масово розповсюджуються компроментуючі Ю.Македона листівки. Працює ціла група розповсюджувачів, адже листівками з компроментуючий змістом за одну ніч закидується увесь Могилів-Подільський.

Ось якого змісту розповсюджуються містом листівки.

0

Сам Юрій Македон ніяким чином не висловлює своїх намірив балотуватись на посаду мера Могилева-Подільського та  не може назвати замовників, але мабуть здогадується про цих авторів,  бо ж   не один рік пропрацював у СБУ на оперативних посадах та є професіоналом своєї справи.

Громадський рух «ГРОМАДА

Інші публікації по темі:

 

 

Перерваний політ: третя річниця національної трагедії Польщі

Сьогодні виповнюється три роки з дня, що став для президента Польщі Леха Качинського, його дружини та багатьох польських високопосадовців та громадських діячів фатальним. Авіакатастрофа під Смоленськом, в якій загинули перші особи країни, залишила Польщу без еліти …

Смоленская страгедия Фото novynar.img.com.ua

Весняним суботнім ранком, три роки тому, при заході на посадку на аеродром «Смоленськ-Північний» зазнав аварії літак Ту-154. Безпрецедентним ця подія стала після повідомлення, що на його борту знаходилося все керівництво Польщі. Польський президент Лех Качинський з дружиною Марією, військовими, віце-спікерами парламенту, заступником міністра закордонних справ, головою Національного банку та іншими політиками і чиновниками летів до Катині на жалобні заходи, присвячені сімдесяту річницю розстрілу органами НКВС польських офіцерів.

Туман і погана видимість, а можливо і людський фактор,  призвели до того, що літак «не дотягнув» до злітно-посадкової смуги якихось 400 метрів, зачепився за верхівки дерев і розбився. Загинули всі, хто знаходився на борту: 8 членів екіпажу з авіазагону президента і 88 пасажирів.

Смоленськ Смоленська катастрофа потрясла світ Польща була вражена трагедією, в країні оголосила семиденну загальнонаціональну жалобу. 17 квітня в Варшаві відбулася церемонія прощання із загиблими, а 18 квітня подружжя Качинських поховали у Кракові. Співчуття польському народу висловили керівники багатьох держав. Однак прилетіти на похорони змогли далеко не всі у зв’язку із закриттям повітряного простору через хмари попелу над Європою, організованої в результаті виверження вулкану в Ісландії.

Загибель «верхівки» польської держави спричинила за собою політичну кризу в країні. Згідно Конституції Польщі, маршал Сейму Броніслав Коморовський тимчасово взяв на себе обов’язки глави держави. Дострокові президентські вибори були призначені на 20 червня 2010 року. Після другого туру (4 липня 2010 року) і поразки Ярослава Качинського (рідного брата загиблого президента), країну очолив Броніслав Коморовський. Розслідування Паралельно з оголошенням жалоби у Польщі та Росії, обидві держави почали розслідування катастрофи.

У січні 2011 року Міжнародний авіаційний комітет (МАК) представив остаточний доповідь з результатами. Російська сторона поклала всю відповідальність за катастрофу літака на польських пілотів. Зокрема, головною причиною катастрофи експерти назвали рішення пілотів не йти на запасний аеродром. Крім того, в МАК заявили, що виявили недоліки в забезпеченні польоту (мовляв, сам Качинський змусив генерала Анджея Бласіка вплинути на пілотів і посадити літак пошвидше) і підготовці екіпажу. Польська сторона лише частково погодилася з висновками МАК. Офіційний рапорт поляків назвав основною причиною трагедії помилку пілотів, які неправильно оцінили висоту, на якій знаходилися, і йшли дуже низько до землі, де літак крилом зачепив дерево. А також підтвердив факт, що екіпажу заважали сторонні особи з числа пасажирів (директор дипломатичного протоколу польського МЗС Маріуш Казана і командувач Повітряними силами Польщі Анджей Бласік). Пізніше уповноважений представник Польщі Едмунд Кліх виправдав їх перебування в кабіні пілотів тим, що літак президента був військовим, тому на нього не поширювалися правила цивільної авіації, що забороняють перебування сторонніх у кабіні пілота. Втім, у польській доповіді за результатами розслідування містилися і неприємні для російської сторони речі.

По-перше, поляки заявили, що аеродром не надав ТУ-154 безпечних умов для польоту. По-друге, радіолокаційна система могла працювати неправильно, чому диспетчери могли давати екіпажу невірні вказівки (весь час підтверджували правильність курсу, хоча насправді літак його не дотримувався).

Теракт? У 2012 році з’явилася інша версія авіакатастрофи. Хіміки нібито знайшли на сидіннях літака тротил. Головними прихильниками цієї версії виступили представники консервативної політичної партії Польщі «Право і справедливість» (лідер — Ярослав Качинський). Політики ПІВ висловили впевненість, що причиною трагедії стало спеціально організований замах. Мовляв, Лех Качинський створював проблеми для Володимира Путіна, тому президента Польщі вирішили вбити. Втім, російські та польські слідчі провели низку експертиз, які не виявили слідів вибуху на уламках літака.

Смоленська страгедія розколола поляків.  Варто відзначити, що сьогодні у Польщі час від часу піднімається тема, що в смерті Качинського був зацікавлений прем’єр країни Дональд Туск, а в організації замаху брали участь деякі представники польської влади. Тим не менш, офіційна Варшава відкидає всі подібні звинувачення, представників ПІВ називає популістами і демагогами, а версію про навмисний організованому вбивстві називають абсурдною. «Причини смоленської катастрофи очевидні, головними з них є спроби приземлення в неналежних умовах, а також численні помилки екіпажу», — заявив днями секретар Державного авіаційного ради Польщі Томаш Хипкі. За його словами, всі ідеї, що пояснюють авіакатастрофу «теорією якогось змови», помилкові. «Не можна в таких важливих питаннях брехати і покладатися на завідомо неправдиві відомості тільки заради того, щоб посилити політичний ефект або ж збільшити продажі медіа-продукту», — підкреслив він.

Тим не менше, частина поляків вірять політикам від «Право і справедливість» і переконані в тому, що Леха Качинського вбили. Три роки скандалів в зв’язку з тим, що кожен вірить в те, у що хоче вірити, Польща не припиняє шукати винних в авіакатастрофі і сьогодні. А тема обростає скандалами. Так, 28 жовтня 2012 свідок у справі про катастрофу президентського літака був знайдений повішеним у своєму будинку під Варшавою. Розслідування його смерті підтвердило, що це — самогубство. У листопаді 2012 року після скандальної публікації про вибухівку на фрагментах літака, що розбився Леха Качинського з впливової польської газети Rzeczpospolita звільнили головного редактора Томаша Врублевського, кореспондента Цезар Гмиза, а також двох інших співробітників. Крім того, після закінчення трудового договору буде звільнений заступник головреда газети.

І кожна нова заява щодо причин і наслідків трагедії призводить до нових конфліктів. Наприклад, ідея зведення пам’ятника жертвам катастрофи вже претендує на міжнародний скандал. Нібито в квітні 2013 року Польща звернулася до представників РФ з проханням відкрити в Смоленській області меморіал з музеєм і каплицею, присвячений загиблим. Причому, поляки нібито захотіли для цього територію розміром з Червону площу. Однак в адміністрації Смоленської області заявили, що такого звернення від властей Польщі ніхто не отримував. А пізніше офіційні особи і Росії, і Польщі пояснили, що мова йде далеко не про «червону площу», і приводу для непорозумінь з цього питання немає. Польська сторона зобов’язується взяти на себе витрати по зведенню меморіалу, а російська — займеться облаштуванням території. Начебто, все з’ясували, але осад залишився. Тим часом, масла у вогонь підлив польський прем’єр Дональд Туск. Глава уряду Польщі піддався жорсткій критиці у зв’язку з тим, що в День пам’яті жертв трагедії покине Польщу заради офіційного візиту до Нігерії. Мовляв, хто може уявити, щоб президент США 11 вересня, в день національного трауру, покинув би країну.

День жалоби Офіційна програма, організована міністерством культури, передбачала, головним чином, богослужіння в церквах та покладання квітів до пам’ятників і меморіальних табличок. В одному з храмів освятили пам’ятник жертвам трагедії (має вигляд високої і довгої стіни з іменами загиблих), який планується встановити в Смоленську. Глава польського уряду Дональд Туск, як і було заплановано раніше, після покладання квітів жертвам авіакатастрофи на варшавському кладовищі Повонзкі полетів до Нігерії.

Президент країни Броніслав Коморовський разом з членами сімей працівників канцелярії Леха Качинського, загиблих у катастрофі, взяв участь в месі в Каплиці канцелярії глави держави у Варшаві. У Сеймі, де також було покладено квіти біля пам’ятних таблиць, була проведена Служба Божа в каплиці. Ще три представники влади (міністр оборони, глава канцелярії прем’єра і глава президентського бюро національної безпеки) відправилися на траурні заходи в Смоленськ і Катинь. У свою чергу, прихильники покійного президента Леха Качинського з партії «Право і справедливість», яку очолює брат загиблого Ярослав, зібралися біля президентського палацу в центрі Варшави для молитви і багатотисячного траурного мітингу. Перед цим «правіцовци» відвідали могили жертв катастрофи на варшавському кладовищі Повонзкі і Службу Божу за загиблими. Ближче до обіду в Сеймі Польщі відбулося засідання групи депутатів, прихильників ПІВ, що вивчала причини катастрофи. Парламентарії підсумували результати своєї роботи, підтвердивши свій попередній рапорт. Це засідання транслювалося на площу перед канцелярією президента Польщі. Крім того, на сцені навпроти канцелярії польського глави держави, виступили політики партії «Право і справедливість» та члени сімей жертв авіакатастрофи, тут же для мітингувальників транслювалися фільми на тему краху під Смоленськом. Ближче до вечора планується жалобний концерт «Триптих Смоленський» і виступ Ярослава Качинського. Ще одним пунктом програми «правіцовцев» стане вечірній марш Клубу Газети Польської від канцелярії президента країни до канцелярії прем’єра. Учасники акції планують організувати пікет будівлі уряду. Орієнтовно, захід відбудеться в 21,30 за польським часом.

Детальніше читайте тут

Більше читай тут

НАГОРОДА ЗНАЙШЛА СВОГО «ГЕРОЯ»

Колесніченко у ШустераНа сьогоднішній пресконференції, де нардеп від Партії Регіонів  Вадим Колесніченко  намагався давати інтервю щодо введення в Україні біометричних паспортів, його було піддано обстрілу «бомбами» начиненими звичайним лайном.

Колесніченка закидали фекаліями

Молода студентка мабуть вирішила віддячити відомому українофобу за його особливі заслуги та за те, що той нещодавно назвав українську мову відрижкою.

За цю відрижку В.Колесніченку довелось тримати отвіт навіть в суді куди його потягнули небайдужі захисники української мови в тому числі із Могилева-Подільського та Ямполя Вінницької області.

Тоді наш самий гуманний і майже український суд став на захист В.Колесніченка.

Проте сьогодні цього пана знайшла перша народна  «нагорода».

Мабуть годі й придумати більш достойну відзнаку для пана Колесніченка, який народився в Україні, а саме в Умані, носить українське прізвище, але гадить своїй батьківщині  більше ніж уся прокремлівська братія в ВР  разом узята.

ВІДЕО ДИВИСЬ ТУТ

ЯНУКОВИЧ ПОЧАВ ВИКОНУВАТИ ВИМОГИ ЄС-ПОМИЛУВАВ ПОЛІТВ’ЯЗНЯ Ю.ЛУЦЕНКА

Луценко вже на воліЯнукович помилував Луценка відповідно до  пропозиції  внесеної  Комісією при Президентові України у питаннях помилування.

Раніше з проханням про помилування Ю.Луценка до Президента України звернулася Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська.

Дещо ще раніше щодо помилування колишнього міністра внутрішніх справ до глави держави звернулася Наглядова місія Європейського парламенту у складі Пета Кокса та Александра Кваснєвського.

Отже доконаним фактом того, що В.Янукович виконує домашні завдання ЄС є  Указ Президента № 197/2013 «Про помилування засуджених» та  факт його негайного виконання тюремниками.

Мало хто піддає сумніву питання  щодо доцільності такого кроку Президента. Але сам процес помилування викликає певні запитання в правознавців.

Так процедура помилування прямо не прописана в КПК України й регулюється лише відповідним Указом Президента, яким затверджено «Положення про порядок здійснення помилування».

Проте, відповідно до вимог ст.3 «Положення про порядок здійснення помилування» «Право клопотати про помилування має особа, яка: засуджена судом України і відбуває покарання в Україні; засуджена судом іноземної держави і передана для відбування». Також слід відмітити, що

Тобто Президент має право помилувати засудженого  лише  після письмового звернення до нього з відповідним клопотанням самого засудженого.

Але, як відомо, Ю.Луценко не обтяжував себе поданням відповідного клопотання, так як вважає себе політичним полоненим В.Януковича і не визнає вини у інкремінованих йому  злочинах.

Звернення ж інших осіб не може бути підставою для видачі указу про помилування.

Але ж є вимога Євросоюзу щодо звільнення політичних вязнів.  А невиконати цю вимогу означає не бачити договору про осоціацію з ЄС як своїх вух. Що ж робити бідному В.Януковичу в даній патовій ситуації?

Розумним рішенням щодо виходу із цієї  ситуації могло бути лише внесення відповідних змін до указу Президента, якими можна було би розширити коло осіб, що мають право клопотати про акт помилування засуджених.

Та це дрібниця, коли стосується дій президента В.Януковича, що звик діяти по понятіям, а не по закону. Мабуть і в даному випадку  Президент керувався простим та звичним для нього  принципом вирішення розбірок — я сам проблему породив, я ж її вирішив. І крапка.

Та чи поставлено цим крапку?  Скоріше  за все цим Указом про помилування  вбито перший осиновий кіл в гріб   ворогів демократії та євроінтеграції України.

Попереду ще багато потрібно витесати цих осинових кілків, яких чекають, не дочекаються корупціонери в прокуратурах, судах, міліції, державних органах…..

07.04.2013 р.

Директор ГО «Інститут сприяння

демократичному розвитку громад»                                  М.Саволюк



РІШЕННЯ «ПАРАЛЕЛЬНОГО» ПАРЛАМЕНТУ ВІДКРИЛО ЯЩИК ПАНДОРИ!

Погляди різних політиків, політичних оглядачів та навіть юристів радикально розділились щодо  оцінки  казусу 4 квітня 2013 року, коли  пленарне засідання Верховної Ради України відбулось поза межами її будівлі.

Так,  Голова правового комітету ВР Сергій Ківалов вважає,  що проведення парламентських засідань в іншому місці передбачено частиною 2 статті 2 Регламенту ВР.

«Стосовно Регламенту хочу зазначити, що цей закон передбачає порядок роботи парламенту. Регламент регулює деталі. Саме в Регламенті міститься можливість того, що за рішенням Верховної Ради України, прийнятим простою більшістю голосів, засідання можуть проводитися за іншою адресою. Що і було зроблено», — зазначив нардеп. Такої ж думки і Голова ВР В.Рибак

В той же час лідери опозиції вважають та окремі громадські організації вважають, що регіонали та комуністи разом із своїми сателітами та перебіжчиками просто зґвалтували Конституцію України та здійснили державний переворот.

А як же в дійсності? Чи дійсно парламентська більшість мала право проводити пленарне засідання в іншому приміщені та приймати закони?  Як ці дії парламентарів оцінюють незалежні спеціалісти з галузі права та державного будівництва з «провінції»?

Ось, яка коментує ситуацію із парламентською кризою правозахисник,  юрист, магістр управління суспільним розвитком, член науково-технічної ради Мінрегіонбуду та екс-мер міста Могилева-Подільського Михайло Саволюк.

http://mogpod.blox.ua/resource/Savolyuk.jpg

« Дійсно,  праві будуть  усі ті хто стверджує, що парламентські слухання можна проводити в іншому приміщені поза межами будівлі  парламенту.

Така можливість дійсно передбачена частиною 2 статі 2 Регламенту ВР України.  І всі рішення парламенту прийняті  в приміщені за іншою адресою будуть легітимними, проте лише за певних умов.

Так,  саме рішення про «виїзне» засідання ВР  повинно бути прийняте на пленарному засіданні парламенту в сесійній залі ВР  за адресою — Київ, вул. Грушевського, 5.

Саме такий порядок  закріплений в  частині 1 статі 2 Закону «Про Регламент Верховної Ради України». Тобто, «виїзне» засідання ВР можна  провести в іншому приміщені лише тоді, коли таке рішення буде прийнято на пленарному засіданні ВР в стінах будівлі самого парламенту»,  — зазначив М.Саволюк.

« Якщо узагальнити та проаналізувати усі дії по підготовці та проведенню  пленарного засідання Верховної Ради України поза межами її будівлі  то виявиться ціла низка порушень законів,  через які не можна вважати легітимними як  саме засідання так і прийняті на ньому  рішення.

  1. Відповідно до рішення Конституційного суду № 17-рп/2002 від 17 жовтня 2002 року,  основною формою діяльності ВР є пленарні засідання під час сесій, які є регулярними зібраннями народних депутатів відповідного скликання у визначений час, у визначеному місці і які проводяться за встановленою процедурою.  А відповідно до ч.1.ст.2 Закону «Про Регламент Верховної Ради України» Верховна Рада проводить засідання у будинку Верховної Ради (місто Київ, вул. Грушевського, 5).                                                                   Проте  ВР  попередньо рішення  про час та місце проведення засідання 4 квітня 2013 р. на пленарному засіданні не приймала та заздалегідь про це не повідомляла. Рішення про «виїзне» засідання приймалось окремими фракціями,   але  процедура проведення пленарних засідань не наділяє збори окремих фракцій подібними повноваженнями.
  2. Народні депутати, які не брали участі в зборах фракцій Партії регіонів та КПУ, не допускалися на згодом оголошене пленарне засідання ВР в іншому приміщені. Таким чином, дії щодо обмеження доступу опозиційних депутатів на пленарне засідання порушують конституційні права народних депутатів України, мають ознаки узурпації повноважень Верховної Ради та є підставою для звернення до суду, а також   до правоохоронних органів для порушення кримінальної справи. 
  3. Результати голосування на цьому заході здійснювала лічильна комісія Верховної Ради, що була сформована  у грудні 2012 року. До складу комісії  входить 21 особа. 12 членів комісії представляють фракції Партії регіонів та КПУ, 9 — ВО «Батьківщина», «УДАР» та ВО «Свобода».          В умовах відсутності опозиційних фракцій  взаємоконтроль між членами лічильної комісії не забезпечувався.                                               Підрахунок голосів за проекти рішень здійснювався лише зацікавленими особами-провладними депутатами, що ставить під сумнів їх легітимність.
  4. Також провладна «більшість» порушила ряд інших норм Конституції та законів України.

Крім того, прецедент функціонування двох «альтернативних» парламентів дискредитує інститут парламентаризму в Україні  та містить ризики встановлення в Україні «двовладдя», що неминуча призведе до парламентської кризи, яка може перерости у відкрите протистояння в суспільстві.

Провладна більшість зазначеними діями фактично відкрила ящик Пандори.

Адже, якщо слідувати й надалі цій практиці, то що завадить взавтра зібратись окремій групі депутатів чисельністю 20-30 осіб  десь в Донецьку чи Львові,  або навіть  на Мальдівах чи в стінах Кремля, та оголосити, що це зібрання насправді є  «виїзне засідання» ВР України та приймати закони на своє задоволення.

А якщо при цьому ще й оголосити, що депутатів зібралось не два десятки, а більше ніж 300 штук! (хто ж  це перевірить),  то можна і Конституцію змінити, і президента поміняти, і до МС приєднатись, і …….

І такі дії парламентарів, якщо президент підпише прийняті закони та легітимізує подібну практику парламентської діяльності,  з цього моменту  може вчиняти не лише провладна більшість, але й опозиція!?…  В результаті —  хаос, відкрите протистояння та навіть громадянська війна. А кому  ж це вигідно…..?

Вихід із цієї ситуації може бути лише один — усі рішення, які були прийняти групою депутатів в іншому приміщенні, мають бути легитімізовані, тобто   повторно розглянуті та проголосовані в будівлі Верховної Ради України на її пленарному засіданні.

Провладна більшість, якої фактично немає, повинна піти з опозицією на  публічні перемовини та знайти необхідні компроміси для відновлення стабільного функціонування парламенту перед  історичною подією — підписанням угоди про асоціацію  з ЄС.http://dnister.blox.ua/resource/b008.jpg

Хоча не виключено, що подібні дестабілізуючі дії якраз і скеровуються та організовуються  тими силами, які виступають противниками євроінтеграції України та ратують за Митний союз.

Підтвердженням цієї версії може бути той факт, що на даному зібрані були провалені усі законопроекти щодо боротьби із корупцією, які є домашнім завдянням ЄС для України й без прийняття яких підписання угоди про асоціацію з ЄС  буде неможливим», — підсумував Михайло Саволюк.

06.04.2013 р.

Громадський рух «ГРОМАДА»