В УКРАЇНІ НА ПОРОЗІ СПРАВЖНЯ РЕВОЛЮЦІЯ ?!

Багато експертів прогнозують падіння гривні. Воно може пройти за двома схемами, пише Gazeta.ua. «Найкращим економічним сценарієм для України буде встановлення Кабміном реального курсу гривні до долара та оголошення справжнього рівня інфляції, — розповів Олексій Лупоносов, доктор економічних наук, керівник Українського банківського порталу. — Уряд має домогтися позики МВФ. Потім, щоб не витрачати кошти на штучне стримування курсу, встановити реальний курс у січні 2013 року— 9-9,5 гривень за долар. Він плавно опуститься за рік на 50-80 копійок». Він вважає, що для бізнесу уряд має оголосити податкові канікули. Тоді підприємці розширюватимуться, братимуть кредити. Їхні працівники заощадження нестимуть у банк і економіка потроху відновлюватиметься. «Головною умовою для розвитку кращого сценарію є відставка прем’єра Миколи Азарова. Він хороший спеціаліст у вилученні податків, проте заробляти гроші для країни не вміє. Після його відставки українці почнуть більше довіряти владі», — вважає експерт. За його словами, у разі найгіршого розвитку подій держава оголосить дефолт через рік. Перед тим закінчаться золотовалютні резервні запаси, курс гривні до осені 2013 року різко опуститься більше ніж на 30%. «Після першої серйозної хвилі падіння гривні взимку-весною 2013-го почнеться паніка, як 2008 року. Всі забиратимуть свої депозити із банків, продаватимуть гривню й купуватимуть іншу валюту — рублі, євро, юані тощо. Долари стануть дефіцитом», — зазначив Лупоносов. Підприємства металообробки та машинобудування скоротять своє виробництво, бо цю продукцію менше купуватимуть за кордоном. Вже зараз продажі там зменшуються. Працівників на підприємствах скорочуватимуть, вони не зможуть виплачувати кредити, а банки — депозити. «Внутрішній дефолт вже почався цьогоріч. Бюджетникам не виплачують зарплату. На медичну сферу також майже не виділяють грошей. Всі медикаменти треба купувати за власні кошти. У разі найгіршого сценарію затримки зарплат будуть більшими. Почнуться перебої із поставками газу з Росії. Може початися революція — люди вийдуть на майдани і скинуть із посади Януковича та Кабмін, як це було 2004 року. Через це два-три місяці із технічних причин банківську систему заблокують, щоб було менше пограбувань. Через це банкомати не працюватимуть. Відчиненими будуть лише поодинокі відділення банків», — зауважив Лупоносов. За його словами, після визнання країни банкрутом, МВФ спише Україні борги. «А через два -три місяці економіка й банківська система почнуть потроху «оживати», — додав експерт.

Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/538272-ekspert-vvajae-scho-padinnya-grivni-moje-zakinchitisya-revolyutsieyu.html

Суд встановив, що прокурор Гулько А.В. є порушником закону!

В заяві повідомлялось про вчинення протиправних дій  посадовими особами Могилів-Подільської ТВК за що передбачена кримінальна відповідальність, а саме  як  за  перевищення владних повноважень  при розподіленні ефірного часу на місцевому телебаченні та за розкрадання більше 22 тис. грн. бюджетних коштів.

Проте, пан прокурор однієї із, мабуть, найбільш корумпованих прокуратур в державі, всупереч чинному законнодавству не став проводити перевірку заяви, а дав відповідь-відписку  заявнику, що начебто підстав для прокурорського реагування не вбачається, чим грубо порушив чинне кримінальне законодавство.

І мабуть не задарма прокурор не захотів проводити перевірку заяви про очевидний факт злочинних дій посадових  осіб, в компанії яких його було помічено нещодавно на території іншої держави.

Детально про ці події розповідалось в минулій публікації під заголовком ЯК ОСКАРЖИТИ ПРОТИПРАВНІ ДІЇ ПРОКУРАТУРИ.

В продовження  даної історії можемо додати, що протиправні дії прокурора були оскаржені до Могилів-Подільського міськрайсуду, але суддя не захотів виносити законне рішення та визнавати дії прокурора протиправними. Мабудь судді також залежні від прокурорів і просто бояться репресій від  цього найстрашнішого, найкорумпованішого  і найрепресивнішого  органу в нашій державі.

Довелось правозахисникам шукати правду у Апеляційному суді Вінницької області та навіть авансом готувати скаргу на дії суддів апеляційного суду, адже представник обласної прокуратури в суді Кузьмін С.В. категорично заперечував проти задоволення апеляційної скарги та  несамовито доводив, що і  Могилів-Подільський міжрайпрокурор Гулько А.В. і суддя були праві, а позивач неправий  та безпідставно позивався до «чесного» прокурора.

Та колегія суддів Апеляційного суду в складі головуючого судді  Старинця Ю.В., суддів: Олексієнко Ю.Г., Дедик В.П., заслухавши доводи сторін: Прокурора  Кузьміна С.В. та апелянта  Царенка О.В., який пообіцяв не давати спуску ні корумпованим прокурорам, ні  суддям, навіть якщо йому доведеться дійти до Європейського суду з захисту прав людини,  зовсім неочікувано  прийняла единно правильне та законне рішення-апеляційну скаргу задовольнити!

Це мабуть поки-що единне подібне рішення в судовій практиці України, коли залежні судді не побоялись прокурорів, стали на захист простої людини та фактично визнали, що прокурори в нашій державі не стоять на зихисті законів, а самі грубо їх попирають.

Як би там не було, але дане рішення  є гарним знаком, що в нашій державі щось таки змінюється на краще і що в людей може бути надія на судовий захист їх порушених прав.

Хочеться, дуже хочеться вірити, що нарешті  подібні судові рішення в нашій державі перестануть  бути одиночними та випадковими проявами совісті й острівцями   праведливості та правди.

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

 

Нижче повний текст Ухвали вінницького апеляційного суду


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія судців Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінни­цької області в складі:

Головуючого-судді: Старинця Ю.В.

Суддів: Олексієнко Ю.Г., Дедик В.П.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

скаржника Царенка О.В. розглянула 13 листопада 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримі­нальну справу за апеляцією гр. Царенка О.В. на постанову Могилів-Поцільського міськрайсуду від 9 жовтня 2012 року, якою гр. Царенко Олександру Володимировичу в задово­ленні скарги на протиправні дії та протиправну бездіяльність Могилів-Подільського міжрайпрокурора при розгляді заяви від 03.08.2012 р. відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи гр. Царенко О.В. 03.08.2012 р. звернувся в Могилів-Подільську міжрайпрокуратуру із заявою про вчинення злочину, в якій просив притя­гнути до кримінальної відповідальності голову Могилів-Подільського ТВК Маслянко О.О., який перевищуючи владні повноваження у зговорі з кандидатом на посаду міського голови Бровком П.П., керівництвом місцевих партійних організацій «ВО Батьківщина» та «Партія Регіонів» всупереч Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», не маючи на те повноважень, дав дозвіл цим суб’єктам про перенесення ефірного часу на 29.10.2010 року, що вплинуло на результати волевиявлення виборців на користь Бровка П.П., партій­них організацій «ВО Батьківщина» та «Партії Регіонів.

По результатам розгляду заяви 03.09.2012 р. Могилів-Подільський міжрайпрокурор направив Царенко листа, яким повідомив, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування по заяві Царенко О.В. від 03.08.2012 р. не вбачається.

Розглядаючи скаргу гр. Царенка О.В. суд в постанові зазначив, що письмова відповідь прокурора не є процесуальним документом і прокурор готуючи відповідь не проводив досудового слідства або окремих слідчих дій, як це передбачено ст. 236 КПК України, а тому відмовив в задоволенні скарги.

В апеляції гр. Царенко О.В. просить постанову суду скасувати як безпідставну.


Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, поводи апеляції підтримані в суді гр. Царенко О.В., прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення колегія суддів вважає, що апеляція гр. Царенка О.В. підлягає задоволенню, а постанова суду ска­суванню з поверненням справи на новий судовий розгляд в той же суд з наступних під­став.

Відповідно до ст. 55 Конституції України «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Як вбачається із змісту заяви гр. Царенка О.В. до прокуратури, останній в своїй за­яві повідомляє про скоєння злочину скоєного на його погляд гр. Маслянко О.О. та іншими особами і таким чином згідно до вимог ст. 97 КПК України «По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1)     порушити кримінальну справу;

2)      відмовити в порушенні кримінальної справи;

3)      направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення спра­ви, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більш десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів».

Оскільки прокурором не були виконані вимоги ст. 97 КПК України, так як замість надання заявникові відповідної постанови за результатами перевірки та викладених в заяві фактів, а лише надав відповідь, яка не передбачена ст. 97 КПК України гр. Царенко О.В. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора.

Суд, розглядаючи заяву гр. Царенко О.В. помилково прийшов до висновку, що предметом оскарження є лист прокурора, а не протиправна бездіяльність Могилів-Подільського міжрайпрокурора, в зв’язку з чим при розгляді скарги суд, посилаючись на ст. 236 КПК України безпідставно вказав у своєму рішенні, що обов’язковою умовою оскарження дій прокурора є проведення ним окремих слідчих дій.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді скарги гр. Царенка О.В. допустив по­рушення закону постанова суду має бути скасована з поверненням справи на новий судо­вий розгляд в той же суд, в іншому складі. Під час повторного розгляду скарги гр. Царен­ка О.В. суду необхідно повно і всебічно дослідити вимоги поданої заяви і прийняти за­конне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365-366, 382 КПК України колегія суддів, —

Ухвалила:

Апеляцію гр. Царенко О.В. задовольнити.

Постанову Могилів-Подільського міськрайсуду від 9.10.2012 р. про відмову в задоволенні скарги гр. Царенка Олександра Воло­димировича на протиправні дії та бездіяльність Могилів-Подільського міжрайпрокурора при розгляді заяви від 03.08.2012 р. скасувати, а матеріали справи повернути на новий су­довий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.

Судді:

Згідно з оригіналом:

 

Публікації по темі:

В ЯМПОЛІ НАХАБНО ПОГРАБУВАЛИ МІЛІЦІЮ!

За часів епохи пізнього Ямпільського бурякового почину, коли на груди багатьох начальників падав густий дощ найвищих державних нагород,  жила собі, як вареник у маслі, районна міліція, а з нею і державна меліорація, яка володіла колосальними фінансовими і матеріальними цінностями.

Ці дві здавалося б могутні організації партійне начальство використовувало, як в тому анектоді: «Ану станцюй на правій нозі «Гопака». Добре, хвалю. Ану станцюй на лівій «Яблучко»… І танцювали!.. Бо їм таке дозволялося, таке сходило з рук! Схоже, і досі підтанцьовують.

Дорогущий земснаряд меліорації, приміром, за забаганкою того ж начальства мало не цілий рік вимивав канал від рятувальної станції на Дністрі і до гирла річки Русави глибиною і шириною достатньою для проходження лінкорів зі всім озброєнням яке потрібно для ведення термоядерної війни із сусіднім молдовським селом Косоуци.

Останки того земснаряда ще можна знайти на одному із приватних господарств Ямполя. А виритий земснарядом глибоченний і широченний канал, ще не одне тисячоліття буде дивувати нащадків своїми масштабами і безглуздістю.

0

Оскільки канал проходив біля самісінької будівлі, яка належала районним  пожежникам, які в свою чергу були підконтрольними тій же міліції, то всі в місті розуміли, що діло дуже «сурйозне» стратегічного значення, таке «сурйозне», що краще стулити пельку і не рипатися.

Радянський Союз розпався, а з ним загнувся і Ямпільський буряковий почин. Пожежникам і міліції сказали годі, награлися і забрали наче б то за якійсь не підйомні борги  ту будівлю разом з прибудинковою територією і залізобетонним парканом, але без каналу. Тепер ту колишню пожежно-міліцейську власність перепродає приватний власник…

А ще в той зоряний час Ямпільського почину відважна Ямпільська міліція так званим госпспособом будувала собі на циганській горі, над Ямполем, житлові будинки. Але де ж ті будинки зараз? Я спробував було розвідати. Начальник райвідділу міліції С.І.Гаджук відповів так: «На ваш інформаційний запит №22 від 06.06.2012 року повідомляю, що відповідно до ст. 22 п.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Ямпільський РВ УМВС не володіє і не зобов’язаний володіти запитуваною інформацією оскільки вона не входить до його компетенції».

Тоді я кинувся зі скаргою до районного прокурора і отримав від нього таку життєрадісну відповідь: «Прокуратурою Ямпільського району розглянуто Вашу скаргу з приводу порушення посадовими особами Ямпільського РВ УМВС вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». За  результатами розгляду Вашої скарги прокуратурою Ямпільського району принесено протест на незаконні дії посадових осіб Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області при виконанні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вже дуже багато води в Дністрі втекло, а мені міліція, після того протесту прокурора, належним чином так і не дала відповідь про свою розбарахолену колишню нерухомість. І це в той час, коли безквартирних міліціонерів тьма…

Не добившись відповіді про житлові будинки, які будували рядові міліціонери при героїчній трудовій  підтримці «п’ятнадцятисуточників», за гроші про які краще не питайте, я вирішив дізнатися про долю отого підпільного санаторію, який збудувала всемогутня меліорація і відважна міліція під керівництвом райкому на березі Дністра за десять кілометрів від Ямполя, і за кілометрів шість-вісім від села Михайлівки в ті зоряні часи Ямпільського бурякового почину.

Які там умови були! Які апартаменти! А  які дівчата! А яке вино! Справжній комунізм в окремо взятій точці!.. Ду-уже відбірне начальство відпочивало тут, на цьому казковому березі Дністра прозваному здавна «Чортовою греблею». Схоже, ця традиція почалася відновлюватися знову…
Не так давно якась тітонька раптом об’явила цю нерухомість над Дністром своєю і через суд довела, що вона ці будинки над рікою сама збудувала і просила узаконити її право власності аж на два з  них.

Коли я про таке дізнався — вщипнув себе за вухо – ні не сплю!..  Не лише я  пам’ятаю як заступник начальника райвідділу міліції М.В.Скупов колись особисто контролював не приватне, а міліцейське будівництво тут! Меліорація поряд ввихалася з ранку до вечора, а тітоньки  з ломом чи лопатою не тільки я ніколи не бачив там!.. Тим не менше відбувся суд і присудив ту колишню меліоративну  власність їй! А міліцейська поряд просто знищена. Залишилися лиш потріскані стіни і бетонні панелі перекриття. Дивно, але міліція не вберегла навіть своє кровне…

Звертаюся до того суду і прошу по-людськи — чесно показати рішення – суд же був відкритим. Не показали. Посилаючись на якесь своє судове особливе Положення. Прошу показати хоча б те Положення. Відписують – приходьте до суду і на стіні читайте. Звертаюся знову до прокурора, щоб забезпечив моє право на доступ до публічної інформації. Бо зі стін, навіть в суді, я вже давно інформації не вірю…

Відповідь від прокурора отримав з трьох абзаців. Перший – запит отримали. Другий – юридична консультація. А от третій!..: « Проведеною прокуратурою Ямпільського району перевіркою встановлено, що задоволення Вашого запиту на інформацію передбачає виготовлення копії документів обсягом більше як 10 сторінок, а тому для отримання копії Положення про доступ до публічної інформації у Ямпільському районному суді Вам необхідно відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк».

Гратися далі з прокурором в переписку про своє право на отримання публічної інформації із суду я не став.  Дістав те судове  рішення старим дідівським способом…

Це рішення Ямпільського райсуду під головуванням судді М.Дзерена на мій погляд вже зараз має велику історичну цінність, хоч приймалося всього лиш 18 травня 2009р. І місце йому в краєзнавчому музеї серед експонатів Ямпільського бурякового почину, який був для начальства, як манна небесна.

Цитую цей геніальний документ, який так важко діставав: «Позивачка звернулася до суду із даним позовом. Вказала, що в 1993 році вона власними силами і за власні кошти почала здійснювати самочинне будівництво 2-х житлових будинків, які розташовані за адресою: урочище «Червоний беріг» в с.Михайлівка Ямпільського району Вінницької області».

Боже милий, але ж де взялося тоді те урочище «Червоний беріг» на землях меліорації?!

«Самочинне будівництво здійснювалось і 1993 року і 100% завершення будівництва двох будинків відбулося в січні місяці 2009 року…»,- константує рішення суду. Майже двадцять років Наталія Олександрівна зводила два будиночки на березі Дністра! На землі виділеній рішенням Ямпільської районної Ради державній меліоративній системі, під боком в міліції, яка теж тут збудувала два будинки і ніхто із правоохоронного чиновництва за цей час її не спитав: «А що ж це ви, жіночко, тут будуєте на чужій землі, без будь-якого дозволу, далеко за межами населених пунктів та ще й мало не на самісінькій лінії державного кордону?».

Читаємо судове рішення і дивуємося далі: «Тому позивачка змушена звернутися  до суду з даним позовом і просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, загальною площею 54,8 кв.м. вартістю 12 477 гривень 50 копійок, що розташований за адресою: урочище «Червоний беріг» с. Михайлівка Ямпільського району Вінницької області, визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 22,0 кв.м. вартістю 11282 гривень, що розташований за адресою урочище «Червоний берег» с.Михайлівка Ямпільського району Вінницької області».

Бог з ними, з тими будиночками. З тим цементом, панелями, вікнами, дверима і іншими будівельними матеріалами! Не така вже велика цінність. Після розпаду СРСР по за хмари пішло на  мільярди  різноманітної народної власності. Інша справа, що земля тут фантастично прекрасна! Кращого місця в районі годі й шукати! Маючи таку землю, тут можна збудувати закритий приватний санаторій ого-го-го який! До того ж на самісінькому державному кордоні!..

Але облишмо судження і повернімося до тексту судового рішення:  «Представник відповідача Михайлівська сільська рада Ямпільського району Вінницької області в судове засідання не з’явився, надали суду заяву в якій просять суд позовну заяву Ч. Н.О. про  визнання права власності на самочинне будівництво розглянути в їх відсутність, заперечень відносно задоволення позовної заяви не мають…».

А навіщо представнику Михайлівської сільської ради було з’являтися в той суд? Якщо ті будиночки далеко за межами населеного пункту та ще й на землях держави – меліоративних систем? Тому й заперечень не було! Якщо би зараз, приміром, якась жителька Михайлівки звернулася з позовом до сільради про визнання права власності на самочинне будівництво на Місяці то чого б це сільраді заперечувати? – хай собі землячка має власність на іншій планеті!..

Але про що суд думав, задовольняючи такий позов!?..

Ясна річ, Михайлівська сільська Рада цього рішення суду не оскаржувала. Як і міліція, як і прокуратура… Кажуть, ніби лиш СБУ зацікавила ця самотня житлова власніть на березі Дністра, на лінії державного кордону, далеко від населених пунктів, серед райської природи.

22.11.2012 р.

Василь Кізка, Ямпільський район

ЩЕ ОДИН НЕДОРАС

«Я хотел быпоказать разницу в подходах к языковому вопросу между нами и оппозицией,- вів далі Кілінкоров. —  . Разница заключается в следующем: оппозиция считает, что каждый гражданин Украины должен разговаривать на языке того государства, в котором он проживает. У нас подход иной: мы считаем, что государство должно говорить на языке своих граждан”- вперто стверджував комуніст.

Я особисто товаришу комуністу хотів би навести приклади з європейських країн, які ніколи не були колоніями. Скажімо, Франція, Німеччина, Італія, Португалія, Росія. Громадяни цих країн також розмовляють на „тех языках, на которых им нравится”. Але переступивши поріг державної установи, в тому числі і  офісу будь-якого національного телеканалу, починають розмовляти виключно державної мовою і не носять значків на лацкані колишньої імперії, які вони носили в своїх екс-колоніях. Така допускається тільки в Україні , де  гору взяли представники вчорашньої колоніальної адміністрації і відверто й цинічно зневажають корінний український народ, його культуру, історію, мову поміж якого живуть і навіть очей в облізлого Сірка не позичають. Бо колоністи знову дорвалися до влади і знову правлять бал та „закатують” на 300 відсотків  „світське життя” на тлі убогості терпеливого і переляканого багаторічним колоніальним гнітом українського народу.

Це ж треба мати таку коротку пам’ять, або розписатися у повному своєму невігластві.

Чому ж комуністи, які були при владі 70 років творили „совєтскую обющность” на русском язике? А не на мові, на якій могли б розмовляти усі вільні народи. Але ті ж комуністи( треба і це нагадати) відчувши нутром розпад Червоної  імперії почали загравати з корінними народами, яких не знищили і остаточно не перемішали з іншими етносами. Так, у 1989 році прийняли навіть закон про єдину державну мову — українську – в УССР.  Схаменулися. Бо згадали, що  за право розмовляти, молитися рідною мовою Василя Стуса, братів Горинів, Левка Лук’яненка і тисячі , тисячі інших українців, литовців, євреїв в екс — імперії під кодовою назвою СССР відправляли знайомитися з бурими і білими ведмедями через колючий дріт у концтаборі під ще однією абревіатурою ГУЛаг.

Аби Спиридллон Кілінкоров щось читав окрім постанов рідної компартії, то  б він вичитав, що  за 350 років  „вічної дружби” з „братнім російським народом”, не тільки українська мова заборонялася, а навіть ноти до українських пісень заборонялися. П”єси. А якщо й українські пісні співалися в Санкт-Петербурзі, то  подавалися, як французькі аби не дратувати шовіністів- чиновників  живучістю української мови. І незважаючи на Садармохи, Соловецькі острови, Колиму, ГУЛаги українська мова , як ні одна мова у світі, пройшла усі ці каземати і крізь стіни постійних в’язниць вирвалася на волю.

Сьогодні , коли  нібито у незалежній Україні таке привселюдно заявляє Кілінкоров чи йому подібні  Еллочки Людоїдки, як прозвали в Інтернеті мало освічену Єлєну Бондаренко, котрій, як виявилося, однієї вищої освіти для інтелекту не вистачило, так вона пішла ще одну вершину завоювати, ці „Елочки” так ні до чого і не довчилися, незважаючи на два дипломи. Не довчилися і  нічого й не зрозуміли. До них просто багато чого не доходить. Вони навіть не усвідомлюють, що вони мелють нісенітниці. Висловлюючи такі думки, вони розписуються у своєму невігластві і зневазі до корінного народу і до чужої за їхнім шовіністичним духом  держави, в якій  вони живуть. Судячи з її висловів так „концепцій”, вони так Олімпу освіченості і не досягла. Зупинилися на фальшивих догмах і софістиці. Бо аби вони хоч елементарні знали справи в реальності  пост-колоніальних держав, то і Еллочка, вибачте, Єлена Бондаренко, і комуніст Кілінкоров запам’ятали, що в усіх вчорашніх колоніях, які визволилися від ярма  окупантів, довгі роки ще живе двомовність. Чи це Індія, чи це Малайзія, чи це Марокко, чи це Алжир, чи це Білорусія з Україною — всюди у постколоніальних державах панує певний час двомовність. І тільки в тих державах, де не засуджені, або виселенні за антидержавну політику вчорашні колоністи( колоніальна адміністрація) і холуї вчорашньої імперії, відроджується і мова, і пам’ять, і історія, і ідентичність корінного етносу. При активній підтримці національної політики держави. Про Україну на даному етапі цього сказати не можна. Адже до панування в Україні сьогодні прийшла антинародна влада.

Судячи із вище названих  заяв вищеназваних предствтавників постколоніальної адміністрації  духовного ренесансу в Україні нема і ще кілька років не передбачається, поки  Україною правлять антиукраїнські,  малоосвічені сили. До влади на 22 році відродження нашої Незалежності, як і вчора, прийшла колоніальна адміністрація і її Кремлівські холуї, такі як Колісниченко і Кілінкоров та інші ківалови, що подописували собі заради кар’єри до своїх українських прізвищ„ов” і стали  тепер кендюховими чи буряковими.

Ось і все, щоб хотілося б нагадати товаришу Кілінкорову Спірідону і його однодумцям, щоб беруть  найактивнішу участь у різних політ виставах засланих в Україну політичних козачків імені громадянин не України — Савіка Шустера і Євгенія Кисельова.

ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ

НЕЗАБАРОМ КІНЕЦЬ СВІТУ?

Новий рік 2012 (кінець світу в якому призначено на 22 грудня) багато хто з нас зустрічали не тільки з надією і вірою у краще майбутнє (як це зазвичай буває), але і з деякою тривогою в серці – а що якщо чутки про кінець світу виявляться правдою? Що якщо цей рік стане не просто новим, але і останнім у житті? Можливо, хтось під бій курантів навіть загадав бажання про те, щоб все це виявилося черговим міфом.

Нас оточили величезною кількістю версій про те, яким чином може відбутися цей самий кінець світу 2012, що потрібно зробити, щоб врятуватися від нього, і, нарешті, чи буде він взагалі? Давайте відкинемо страхи і постараємося поглянути на цю ситуацію тверезо і максимально об’єктивно.

По-перше, потрібно сказати, що питання про прихід кінця світу аж ніяк не можна віднести до наукових, незважаючи на те, що саме вчені в якомусь роді несуть відповідальність за приладження наукових фактів. Так, сучасна наука навчилась прогнозувати поведінку погоди (і то не завжди вдало), спостерігати за рухом метеоритів в космічному просторі, вгадувати час всіляких місячних і сонячних затемнень. Але більш-менш глобальні катастрофи завжди трапляються несподівано!

Згадаймо хоча б події з недавнього минулого в Японії. Тому питання про кінець світу – це питання віри. Ви або вірите прогнозам майя, оракулів, пророків, учених, або ні. Так само як багато хто з нас вірить або не вірить в існування позаземних цивілізацій і Бога.

По-друге, на сьогоднішній день всі «провісники» не можуть досягти єдності. Одні говорять про те, що станеться потоп, інші морально готуються до найсильнішого землетрусу, треті повідомляють про те, що це буде черговий величезний метеорит, який, нарешті-таки, впаде на нашу землю. Невже такі круті «провидці» знають коли відбудеться той кінець світу, але не в курсі як саме.

Окрім того сформувалась ще й своєрідна опозиція до цієї групи віщунів, яка не менш аргументовано кінець світу 2012 скасовує. Тому, кому ви станете ВІРИТИ – це ваш особистий вибір. За багатьох цей вибір робить страх і невпевненість. Давайте спробуємо підключити до наших роздумів здоровий глузд і в усьому розібратися.

Повідомлення про прийдешній кінець світу давно вже не звучить як сенсація. Варто хоча б згадати про те, що трохи більше десятиліття тому всі ми з трепетом і завмерлими від страху серцями очікували приходу нового тисячоліття. Якщо зазирнути в історію, то можна побачити, що як мінімум пару раз на століття з’являвся «провидець» з непереборним бажанням відповісти на питання, коли буде кінець світу.

За найпершим розрахунками, зробленими ще в кінці Х століття Бернардом Тюрінгенським, прихід апокаліпсису очікували в 992 році. Дивно, але серед тих, хто висував такі сміливі припущення про кінець світу, були не просто шалені релігійні фанатики, але вчені!

Наприклад, в XVI столітті відомий на той час математик і астролог Йоганн Штофлер повідомив, що в 1524 році все людство загине від чергового потопу. Ця заява стала причиною загального божевілля: одні почали будували ковчеги, інші йшли високо в гори, треті продавали землю та майно. Однак ближче до фатальної дати, як це зазвичай відбувається, потоп був скасований і всі, зітхнувши з полегшенням, повернулися до звичайного життя.

«Хибна тривога» не завадила вже через кілька років повірити новому «генію», який отримав одкровення. Михайль Штіфель повідомив, що папа Лев Х є тим самим антихристом, про якого сказано в Євангелії, і що буквально в 1533 році відбудеться всесвітній потоп. І що ви думаєте? Вся підготовка до кінця світу почалася заново: будівництво ковчегів, відхід у гори (благо досвід уже був). Люд просто божеволів.

Зовсім скоро Михайль сам засумнівався у своїх розрахунках проведених на основі кабали, і пересунув дату кінця світу на 1588. Не будемо так докладно розглядати всі інші пророкування про те, коли буде кінець світу. Всі вони будувалися за тією ж схемою, і викликали у мас населення схожу реакцію.

Можливо, ви скажете, мовляв, в ті середньовічні роки люди були неосвіченими, недалекими і тому вірили в таку нісенітницю? Але невже ви думаєте, що зараз ми сильно змінилися?

Що ж, давайте подивимося, яку реакцію викликає у сучасної людини пророкування про те, що кінець світу в 2012 році неминучий. Для початку розберемося, як багато людей піддалося паніці. Не потрібно проводити жодних соціологічних опитувань та моніторингів. Можна просто заглянули в пошуковики, куди ввести словосполучення «як врятуватися». Так от, виявилося, що продовження цього запиту у вигляді «від кінця світу» стоїть на 4 місці, після похмілля, самотності і депресії.

Радує, хоча б те, що у людей все ж таки існують більш нагальні потреби, проте бачимо, що і проблема кінця світу бентежить розум сучасної людини (інакше, ви і не стали б читати цю статтю). Подальший серфінг по сторінках всесвітньої мережі показав, що люди не просто цікавляться цим питанням, але і не менш активно, ніж середньовічні люди, готуються до 22 грудня 2012 року.

Люди настільки подуріли, що якийсь Олександр Паваль навіть випустив посібник «Як врятуватися від кінця світу в 2012 році», де автор напевно дає детальну інструкцію або рекомендації. Справді, в порівнянні з попередніми епохами ми знаходимося в більш вигідному становищі. Що могли зробити ці невдахи? Побудувати дерев’яний човен або ковчег? Але це ж не серйозно!

Підземний бункер Сучасні люди пішли далі. У всьому світі почалося будівництво бункерів (в рамках однойменного проекту), місце в яких можна придбати всього за 5000 американських зелених (дітям, до речі, надаються знижки, а тваринам уявіть собі – безкоштовно!). 5 тисяч в обмін на власне життя – здається, що від такої вигідної угоди відмовиться не кожен. Але, як виявляється, це далеко не єдиний спосіб порятунку!

Село Бюгараш, що знаходиться у Франції високо в горах, оголошене єдиним місцем, яке апокаліпсис обійде стороною.

У Південній Америці також ведеться активна підготовка до поповнення кишень порятунку від прийдешньої катастрофи. Тут побудовано місто-притулок, місце в якому також можна придбати за певну суму.

Ви думаєте тільки Європа сходить з розуму? Помиляєтеся, у наших сусідів в Росії підготовка також йде повним ходом. У Нижньому Новгороді є досить економний варіант порятунку. Місце у ковчезі, який споруджений тут можна придбати всього за 3 тисячі рублів (біля 100 доларів).

З усього зазначеного вище можна зробити дуже цікавий і достатньо логічний висновок. Сучасне суспільство просто помішане на грошах. Люди осліпли або несповна розуму, раз вважають, що за певну суму можна купити не тільки любов, здоров’я і спокій, але й порятунок!

Та якщо і допустити, що кінець світу таки трапиться, то що ці горе-бізнесмени будуть робити із заробленими грошима? Хіба палити їх, щоб зігрітися коли настане льодовиковий період.

В голову навіть самого закінченого атеїста при вигляді катастроф і лих, перед якими людина безсила, закрадається думка, що над всім цим стоїть Вища сила. У самій же Біблії говориться, що ніхто з людей не знає і не може дізнатися про те, коли прийде кінець існуванню людства тільки тому, що Бог вирішив приховати цю дату від них.

Людина занадто переоцінює свої можливості, якщо вважає, що в її владі «підготуватися» до апокаліпсису або навіть дізнатися про те, коли буде кінець світу. Ще більш абсурдним здається будівництво численних тунелів і бункерів.

Будь-якій розсудливій людині має бути зрозуміло, що коли кінець світу справді відбудеться, уникнути загибелі буде просто неможливо. А зведення всіляких катакомб, бункерів і іншого – лише чергова можливість для шарлатанів збагатитися на наївних людях, воля і розум яких паралізовані страхом.

Тому 21 грудня 2012, лягайте спати спокійно, нічого надприродного, коли ви прокинетеся, не відбудеться. А ось змінити завтрашній день свого життя на краще – це дійсно в наших силах.

Але не потрібно у всьому бачити лише негатив. Байки про кінець світу несуть із собою і хороше. Так, наприклад, 20 вересня 2013 року, можливо, станеться демографічний бум і народиться дуже багато немовлят. А ще, черговий слух про прихід кінця світу хороший тим, що когось із нас він, можливо, змусить подивитися на своє життя іншими очима, дасть шанс змінитися в кращу сторону. Чого вам всім і бажаю!

Вірити чи не вірити – справа ваша, а до того часу потрібно жити і насолоджуватися життям.

За матеріалами ЗМІ

20 листопада 2012 р. набув чинності новий КПК

Новим Кримінальним процесуальним кодексом розширено перелік підстав для затримання особи чи взяття її під варту, обмежуються терміни перебування під вартою у СІЗО: за незначні і середньої тяжкості злочини – до 6 місяців, за тяжкі і особливо тяжкі – до року.

Згідно з положеннями нового КПК, адвокати отримують значно більше повноважень. Зокрема, заявляти клопотання про виклик свідків чи вилучення якихось документів, проте ме матимуть достатнього права на рівні із правоохоронними органами проводити паралельне розслідування справи для збору матеріалів на зихист свого клієнта. Та й  адвокатом в теперішніх умовах  зможе стати не кожен, а все буде залежатти від лояльності до влади.

При цьому в новому кодексі виключено норму, яка дозволяла залучати до захисту обвинувачених їх близьких родичів, чим суттево погіршено права людини на захист від незаконного кримінального переслідування. Адже не всі звинувачені будуть мати змогу найняти дорогих професійних адвокатів.

Новий КПК передбачає створення Державного бюро розслідувань.

Ще 14 травня Президент України Віктор Янукович підписав Кримінальний процесуальний кодекс, а також Закон №4652-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України».

Верховна Рада ухвалила Кримінальний процесуальний кодекс України у символічну  ніч на 13 квітня.

Парламент розглядав у другому читанні проект КПК чотири дні, починаючи з 10 квітня. Проте, якщо 10 і 11 квітня засідання ВР оголошувалися закритими, то пленарне засідання, яке почалося о 10.00 12 квітня, завершилося тільки 13 квітня близько 4.10 ранку.

Всього до кодексу було внесено понад 3700 поправок, але  майже без  жодної поправки внесеної опозицією. Опозиція заявила, що КПК ухвалено з порушеннями.

Громадськість закликала Президента не підписувати КПК через порушення процедури його ухвалення та її голос не було почуто.

Отже диктатура продовжує наступ на права громадян.

Щоправда необхідно відмітити і позитивні моменти якими було розбавлено новий КПК, мабуть для того щоб замаскувати безпрецидентні права прокурорів та слідчих, які мали хіба що служби НКВС.

До таких позитивів можна віднестите те, що  досі, щоб почати розслідування і зареєструвати справу, слідчий міг довго з’ясовувати доцільність такої дії. Відповідно ж до нового КПК, із 20 листопада кримінальне провадження відкриватиметься за будь-якою заявою особи. Тобто, будь-який відділ міліції не матиме права відмовити у реєстрації справи і буде зобов’язаний внести її у спеціальний електронний реєстр, до якого матимуть доступ лише працівники правоохоронних органів.

До 20 листопада усі вони отримають спеціальний електронний ключ для того, щоб мати змогу реєструвати звернення громадян. В МВС твердять, що Єдиний реєстр досудових розслідувань вже створено, і для доступу до нього інтернет встановили в усіх відділках міліції.

Не менш помітними зміни будуть у судовій системі. Новий КПК встановлює, що суддя не зможе відправляти кримінальну справу на дорозслідування, а зобов’язаний буде ухвалити або обвинувальний, або виправдальний вирок.

Для суддів часто спрямування справи на досудове розслідування було прикриттям для того, щоб не ухвалювати виправдального вироку, бо до таких вироків дуже скептично ставилися органи прокуратури і слідство. Через такі виправдальні вироки іноді судді стамі ставали обєктами для кримінального переслідування.  Тепер же суддя має набратися мужності і ухвалити або обвинувальний, або виправдальний вирок.

На думку авторів Кодексу, наслідком нової судової практики стане зростання кількості виправдальних вироків. Андрій Портнов із адміністрації президента нагадує, що зараз, за статистикою, лише 0,2% підозрюваних у скоєнні злочину суд виправдовує. За його прогнозами, у перші роки дії КПК їх стане 15%, далі — 30-35%. Тобто, вже й сама влада визнає, що біля 30% засуджених відправляють за грати безпідставно (Ю.Луценко та Ю.Тимошенко не в рахунок).

КПК передбачає запровадження судових слухань у режимі відеоконференцій, це має стати нормою. Проте, за кілька днів до запровадження Кодексу такі технічні можливості мають лише апеляційні суди і Державна пенітенціарна служба України.

Так само дуже незначною є кількість обладнаних судових залів огорожами із оргскла замість металевих кліток, що також передбачено новим Кодексом.

У судах також з’являться присяжні, але їх участі у процесі зможуть вимагати лише особи, яким загрожуватиме довічне ув’язнення.

Проте і правозахиснків, і самих суддів дивує, чому до суду присяжних увійде лише три особи, як і за часів СРСР, коли існувала система народних засідателів, а також чому на присяжних можуть розраховувати лише особи, що підозрюються у скоєнні найтяжчих злочинів. Насторожує й те, що при існуючій тоталітарній системі  суди присяжних можна буде з легкістю перетворити в  сумнозвістні «трійки».

Новий Кодекс запроваджує нову посаду — «слідчого судді», якої досі не було в Україні. Внаслідок цього кількість суддів вже збільшилася на майже 1200 осіб. До функцій слідчого судді буде передано низку повноважень, які дотепер мали слідчі і прокурори. Зокрема, саме слідчий суддя ухвалюватиме рішення про запобіжний захід стосовно особи, а загалом слідчі дії, які стосуються захисту прав і свобод громадянина, будуть перенесені до суду.

Радикальною правники називають норму КПК про інститут угод, які можуть укладатися не лише між потерпілим і підозрюваним у скоєнні злочину, але й між прокурором і підозрюваним. Така угода даватиме право у випадку скоєння певних видів злочинів сплатити грошову компенсацію замість відбування покарання за ґратами. Проте вже зараз правозахисники кажуть, що саме ця новація стане причиною зловживань і корупції, оскільки пропозицій «домовитися» може побільшати і скористатись цією «послугою» зможуть в першу чергу не ті,  що притягуються до суду помилково, а ті що насправді  є злочинцями, багато накрали та можуть з легкістю відкупитись.  Іншим же доведеться влазити в борги або сидіти. Отже ця норма КПК значно полегшує становище лише справжнім злочинцям.

А хто ж  і для кого цей кодекс і писав?

20.11.2012 р.

Підготував                                                           М.Саволюк