ДЕПУТАТСЬКІ ФОКУСИ З МОЛДОВСЬКИМИ ДОКУМЕНТАМИ

То чому й досі ще більшим вогнем не запалала Тульчинська міліція, Тульчинська прокуратура і споріднені з ними кабінети з гербовими печатками,  де вирішуються долі людські,  невже там більше правди, справедливості ніж в Тульчинському суді?

Допускаю,  презумпція невинуватості поширюється і на них грішних. Але чому тоді психічно здорова людина — учасник ВВВ, в’язень концтабору «Мертва петля», старий батько двох синів котрим дав в житті все що зміг, а зміг немало, так довго шукав у тій прокуратурі, міліції, тих кабінетах з гербовими державними печатками захисту, порятунку, або хоча б співчуття, простого розуміння,  але так і не знайшов? Повісився, бідолашний, з відчаю на колишньому своєму подвір»ї, а вони і далі безкарно процвітають… Невже Бог не бачив і не чув того горя і сліз? Він все бачив,  бачить і чує. Просто, як записано в Біблії, на все свій час…

А тепер — факти.

29 жовтня 2008 року під рубрикою «Журналістське розслідування» в газеті «33 канал» була опублікована стаття президента адвокатської компанії «Якименко і Партнери» О.Якименка «Тульчинське депутатство… по-молдованському, або Оце-то захисник Вітчизни!». Тульчинська прокуратура і міліція зробили вигляд, що її не читали. А суд-погорілець, якби й хотів сказати своє останнє слово то не скаже, бо строк позовної давності на оскарження цього унікального не спростованого ніким матеріалу минув ще в 2009 році. В ньому поширювалася серед чесного люду дивовижна, вражаюча інформація від якої могла б згоріти не одна прокуратура і міліція… окрім Тульчинських…

Цитую О.Якименка: «Але що сталося в Тульчинській районній раді, більше схоже на захоплення депутатства… по-молдованському… Із автобіографії, складеної 12 січня 2006 року: «Я, Болотін Анатолій Давидович, народився  10 березня 1959 року в м.Тульчині Вінницької області. Громадянин України, постійно проживаю в Україні…

Із довідки начальника СГІРФО Таратунського РВ УМВС України у Вінницькій області №5682 від 19.05.2008 року: «…Громадянин України Болотін Анатолій Давидович 10.03.1959 р.н., уродженець м.Тульчина Вінницької області, був зареєстрований в м.Тульчині… 19.01.2006 року знятий з реєстраційного обліку у зв’язку з виїздом на ПМП (постійне місце проживання –ред.) у Придністров»я, Молдова.

Із листа Міністерства внутрішніх справ Придністровської Молдавської республіки від 12 вересня 2008 року № 12/3744: «По сведениям Республиканского  бюро УпДМ МВД ПМР, гражданин Болотин Анатолий Давидович, 10.03.1959 г.р. был прописан с  27.01.2006 года по адресу: ПМР, г. Каменка, ул.Котовского, д.138 по виду на жительство 004470…».  Згідно ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад» повноваження депутата місцевої Ради  припиняється достроково, без прийняття рішення  відповідної Ради у разі виїзду на постійне проживання за межі України. А отже, якщо слідувати закону, з 19 січня 2008 року  Анатолій Болотін припинив повноваження депутата Тульчинської районної Ради. Проте все відбулося навпаки… На сесії районної ради від 27.04. 2008 року обрано А.Болотіна головою  постійної комісії з питань регулювання комунальної власності, комунального господарства, благоустрою та комплексного розвитку населених пунктів… А.Д.Болотін став також головою районної конкурсної комісії з надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальних громад району… І це все  при тому, що в силу закону депутатські повноваження А.Болотіна припинилися… Постає питання: як таке могли допустити депутати Тульчинської районної Ради, її голова? Це ж повна дискредитація органу місцевого самоврядування! Як могла Тульчинська районна територіальна виборча комісія зареєструвати  А.Д.Болотіна кандидатом у депутати, а потім – депутатом?… Як йому могли видати  бюлетень та допустити до скриньки, адже у виборчих списках його не повинно було бути, та й у зв»язку з виїздом паспорт громадянина України він мав здати?!»,- дивувався юрист.

Цитую свіженький документ начальника СГІРФО Тульчинського РВ УМВС майора міліції Ю.В.Таратунського: «Судді Тульчинського районного суду Робак С.О. На Ваш №2-62/11 від 15.05.2012 року повідомляємо, що громадянин Болотін Анатолій Давидович, 10.03.1959 народження.., звернувся та подав необхідні документи до СГІРФО Тульчинського РВ УМВС у Вінницькій області з приводу оформлення йому дозволу для виїзду за кордон на постійне проживання до Молдови. 18. 01. 2006 року гр. Болотіну А.Д. було оформлено дозвіл для виїзду на ПМП до Республіки Молдова  та 19.01.2006 року знято з реєстраційного обліку за місцем проживання. 20.06.2008 року гр. Болотін А.Д. звернувся  до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області із заявою про відмову від виїду на постійне проживання в Республіці Молдова. 21.06.2008 року… гр. Болотін А.Д. був документований Тульчинським РВ УМВС паспортом громадянина Украї\ни серії АВ№812075, а також зареєстрований за місцем проживання…».

Як вам такий фокус-мокус, пане президенте адвокатської компанії? Виходить пан Болотін нікуди на ПМП і не виїздив! Так,  був знятий з обліку в Тульчині, у нього вилучили внутрішній паспорт, але він не поїхав на ПМП, а  без реєстрації і внутрішнього паспорта продовжував цих аж два роки жити в Тульчині, як ні в чому не бувало. Ставав і був депутатом, головою постійної комісії, займався бізнесом, оформляв інші документи, не маючи внутрішнього паспорта і реєстрації в Тульчині. Ви б таке змогли? І я б не зміг.  Вас би виборча комісія без реєстрації і внутрішнього паспорта зареєструвала кандидатом в депутати? І мене б не зареєструвала! А його зареєструвала і визнала депутатом!

Але це далеко не всі дива. Приватний нотаріус В.В.Носов восьмого вересня дві тисячі дев»ятого року оформив довіреність в суд А.Д.Болотіну на Глазунову Любов Михайлівну за старим, вилученим ще перед виїздом на ПМП у 2006 році, паспортом. (В судовому засіданні 25 червня суддя Робак все допитувалася: «То скільки ж в нього тих паспортів є?..). По цій довіреності пані Глазунова вступила в справу і представляла А.Д.Болотіна в суді, вимагаючи від інших достовірних документів. А коли їй вказали на незаконну  довіреність вона, тут же представила суду довіреність в якій по школярськи був перекреслений номер не існуючого паспорта Болотіна А.Д. і зверху написаний номер існуючого. При тім пояснила, що виправлення зробив нещодавно нотаріус Носов тому, що у дві тисячі дев»ятому році помилково вписав дані старого паспорта А.Д. Болотіна в довіреність…

А що до довідки міністра ПМР яка підтверджує, що Болотін А.Д. був зареєстрований  в Придністров»ї, отримав там посвідку на проживання то сам пан Болотін пояснив суду, що ПМР не визнана  республіка і її документи юридичної сили не мають. Вінницька область договір має з Придністров»єм законно, а довідка ПМР про реєстрацію Болотіна – незаконна… Дивина…

Я звертався до Тульчинського районного архіву, просив надати мені анкету кандидата в депутати Тульчинської районної ради Болотіна А.Д. в якій мали бути серія, номер паспорта та місце реєстрації Анатолія Давидовича. Відповіли, що цього документа на зберіганні немає, кивнули на районну раду, а та лиш плечима здвигнула- мовляв, не бачила, не знаю…

Я не знаю коли по волі Божій згорить Тульчинська міліція, прокуратура і інші  кабінети з гербовими державними печатями… Але не здивуюся коли це станеться.

Василь Кізка

 

ОКСАНА КАЛЕТНІК — ШАХРАЙКА-ФАЛЬШИВОДИПЛОМНИЦЯ!?

Претендуючи на посаду  члена Нацради з питань телерадіомовлення Оксана Єлманова  (Калетнік)  надала  диплом  про закінчення  нею в 1996 р. Київського університету ім. Т.Г.Шевченка  за спеціальністю правознавство із присвоєнням кваліфікації  «юрист, викладач права».   Але  , як  виявилось,  насправді  Єлманова (Калетнік)   не навчалась на зазначеному факультеті,  а зразок  наданого нею  диплому   відрізняється від зразка дипломів, які насправді були випущені в 1996 році.

Так її екземпляр, який вона начебто  отримала в 1996 році, чомусь надруковано на бланку радянського зразка. На ньому надруковано: «Держзнак 1988». Разом з тим, у Оксани Калетнік(Єлманової ) є диплом психолога, який вона отримала  роком раніше в 1995 році  у тому ж  самому  Київському  університеті   ім. Т.Г.Шевченка,   але на бланку нового зразка ????!

11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У відповідь на свій запит комітет отримав архівну довідку з університету про те, що Єлманова (Калетник) Оксана Миколаївна серед студентів денної та заочної форм навчання юридичного факультету 1996 року випуску відсутня.          

Разом з тим Єлманова надала іншу довідку за підписом проректора університету Бугрова В.А., в якій засвідчено, що вона вчилася на юридичному факультеті з 1992 по 1996 рік і отримала диплом юриста. В довідці також зазначено,  що накази зарахування і відрахування по юридичному факультету за зазначений період вилучені Управлінням Держслужби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС Києва «у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи».

Як відомо, членом Нацради, згідно із законодавством, може бути призначена людина з числа кваліфікованих фахівців у галузі журналістики, юриспруденції, телерадіомовлення, управління, представників науки, культури, мистецтва, які мають вищу освіту, стаж роботи у сфері телерадіомовлення, зокрема наукової або педагогічної, не менше п’яти років, володіють державною мовою, проживають в Україні протягом останніх десяти років та на момент призначення не досягли встановленого законом пенсійного віку.              Єлманова-Калетнік   є двоюрідною сестрою Ігоря Калєтніка — голови Держмитслужби . Батько Ігоря Калєтніка — Григорій є депутатом від Партії регіонів.
У рейтингу «200 найбагатших людей України» журналу «Фокус» 2010 року вона посіла 134-е місце з капіталом 39,1 млн доларів.Ці  статки  офіційно  їй принесла група компаній FIM (нерухомість, фінанси і консалтинг), а неофіційно, це відмиті кошти  її родичів Калетніків  отриманих  від хабарів та  поборів з митниці, яка фактично приватизована родиною Калетніків.

Як в старому анекдоті про мавпу і крокодила: «Дура, не дура — а свій тридцятник в день маю». А щоб примножити статки та зберегти набуте Оксана Калетнік вирішила стати ще й народним депутатом.  Але так як в рідних краях її знають як облуплену  та  на жодний голос  виборців розраховувати не приходиться, то Оксана вирішила податись в краї своїх родичів  і вішати лапшину могилівчанам та ямпільчанам, намагаючись скупити голоси за «гречку» та популістськими обіцянками ще задовго до виборів.

 

За матеріалами   http://v-n-zb.livejournal.com/2917282.html